Втрата коханої людини – це рана, яку можуть загоїти тільки час і сім'я. У Аннель не було ні того, ні іншого. Сім'я залишила її ще раніше, ніж почалася війна. А час не лікує. Час спалює образу.
У двері боязко постукали.
— Поїж, Юландо, - тремтячим голосом попросила Ілітея. — Тобі слід закинути хоча б скибочку хліба до рота за останні два дні.
Акантха відвернулася до стіни, щільно закутавшись у тонку ковдру. По кімнаті луною рознісся жалібний плач, що леденив душу, наповнюючи все навколо розбиттям. Солоні сльози пекли очі, і вона намагалася боротися з ними, але вони продовжували стікати по щоках рівним потоком.
Її нечесність розбила їхній зв'язок на непоправні осколки.
Аннель більше не намагалася придушити сльози, занадто пізно усвідомивши, яку помилку вона допустила.
***
Аннель піднімалася сходами. Стара діва попросила принести їй канделябр у формі скорпіона, який вона залишила в одній із кімнат.
Рістор залишився на першому поверсі біля сходів. Він не обмінявся з нею ні словом, а вона хотіла. Вона хотіла знову почути його голос, адресований тільки до неї однієї. Навіть якщо це буде критика. Вона хотіла почути хоч слово, звернене в її бік.
Перш ніж піднятися на другий поверх, Аннель глянула на Рістора, не знаючи, що сказати. Їй хотілося запитати: він залишиться тут чи підніметься з нею нагору? Але це питання застигло в її очах, і досі було там, навіть коли вона глянула на нього через плече.
Німе запитання з німою відповіддю.
Господиня й так знала, хто така Аннель і чим вона займається, проте не вигнала її з панського дому. Уже настала холодна зима. Чи зробить пані те, про що так сильно мріє Рістор? Чи відбере вона всі кровно зароблені гроші й залишить її без коня на морозі? Аннель багато разів думала про це, але так і не відповіла на своє запитання. Голова відмовлялася продовжувати розробляти давно забутий план про втечу і легендарні артефакти. Аннель поховала ці думки заради Рістора, і зараз їй належало відкопати їх заради себе.
Аннель ішла темними коридорами, притулившись рукою до стіни. Вона відчувала незрозуміле прагнення виплакатися через відчуження Рістора щодо неї. Однак страх поглинув її в першу чергу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Під покровом ночі
FantasíaВона була вихована для злодійств і омани. З раннього дитинства вона змушена була виживати у світі злочинів, навчаючись мистецтву крадіжки вже з тринадцяти років. Її навички швидко привернули увагу підпільного світу. Її ім'я викликає страх і трепет н...
