Безумець і його проблеми. Том 1

Розділ 4: Поліція Карми

Дорога тягнулась безкінечною стрічкою під колесами дизельмашини. Біті їхав на роботу і думав про те, що він сильно бідний, щоб дозволити собі автопілот. Його зазвичай встановлювали або в службові авто, або якщо в тебе дуже багато грошей. Хоч Біті і вдалось вирватись у привілейований клас, така річ як автопілот в транспорті все ще була для нього розкішшю.

Голова вибухала від думок про роботу. Відрядження було його шансом проявити себе, але він поки не знав, які саме перепони будуть вибудовуватись на його шляху. Безконтрольний світ вносив свої корективи в плани Біті на підвищення.

На сусідньому сидінні з'явився Амофр. Він схрестив ноги та своїм відсутнім обличчям почав задивлятись на Біті.

- Не знаю як тобі, але мені зараз дуже боляче, - сказав Аморф. - Я страждаю. Я відчуваю себе нікому не потрібним. Я сміття та непотріб.

Біті насупив брови.

- Тоді чому б тобі не покінчити з собою? Якщо твоє життя - це страждання, то не потрібно перетворювати моє в нього також.

- Біті, я - частина тебе і хочу, щоб ти про мене піклувався.

Ця істота знову змінила свій характер. Кожного разу, коли Біті з ним стикався, він не розумів, що йому робити, щоб здихатись від нього. Аморф пролізав в його розум невидимими щупальцями та все перевертав з ніг на голову. На перший погляд, це просто ілюзія, але насправді, в нього було більше влади над Біті, ніж той навіть сам уявляв.

- Ти не заслужив, щоб я про тебе піклувався, - сказав Біті. - Ти тільки й вмієш, що створювати мені проблеми.

- Слухай, але ж мене не існує. Як я можу створювати тобі проблеми?

- Те, що ти втручаєшся в мою свідомість вже проблема.

- Охохо, ось як ми заговорили? - образився Аморф. - Я лише стараюсь про нас піклуватись. Хочу, щоб все в нашому житті було добре. А ти зовсім не цінуєш моїх старань.

Біті засміявся. Руки повернули кермо. До офісу залишалось не дуже багато. Скоро ця набридлива розмова вже повинна була припинитись. Він дуже на це чекав.

- Добре, назви хоч один момент, коли ти постарався заради нас, - підняв брову Біті.

- Коли не дав тобі застрелитись місяць тому.

Серце Біті ледь не стислось.

- Гаразд, давай не будемо про це.