Розділ 24: Крива вимушеність

3 0 0
                                    

Темно-сірі хмари затягували небесну гладь. Десь в далині пролунав грім. Атмосферна конденсація на планеті регулювалась штучно. Все для того, щоб штучні дощі періодично змочували окремі регіони. Сорон-Селена була багатою планетою, тому місцева адміністрація могла дозволити собі тонки налаштування без штормів та інших непередбачуваних проявів стихії.

Вийшовши зі школи, Нола поглянула вгору. Дощові краплі поступово починали падати на землю. Поки що рідко. За стандартними налаштуваннями, повноцінний дощ повинен був розпочатись лише хвилин через п'ятнадцять, тому Нола знала, що встигне дістатись до монорельсу заздалегідь.

- Ти чув? - спитав один учень у іншого.

- Ти про що?

- Монорельс сьогодні не працює. В них ремонтна зупинка на вечірній рейс.

- Блін, а чому не попередили.

- Та у них три години тому одне з коліс на локомотиві відірвалось. В мене батько працює на залізниці, щойно подзвонив.

Це була погана новина. Нола поглянула на годинник - не встигне дістатись до дому. Можна було викликати таксі, але грошей в кишені не вистачало. Брати звільнились раніше, а Сара залишилась репетирувати свої пісні в школі. Нола вирішила, що краще перечекати з нею, щоб не йти додому самою. Дощ все одно повинен був йти не менше двох годин.

- Ей, ти куди? - на вході з нею зіткнувся Сеймос.

- Дощ буде. Я напевно перечекаю із Сарою.

Він витяг з рюкзака розкладну парасолю та розкрив її.

- А ти що, з собою нічого не брала?

- Думала, встигну на монорельс.

- Давай, я тебе до дому проведу. Нічого тобі там штани протирати. Я сам тільки від Сари, в мене вже вуха в'януть від їх репетицій. Арсон ледь не розламав свій синтезатор.

Нола підняла брови.

- Блін... він реально дивний.

- А ще він дістав якийсь папірець і підпалив його при всіх запальничкою. Сказав, що це була пісня присвячена тобі.

- Мені? - знову здивувалась Нола.

- В нього свої заскоки. Хоча музику їх я більше слухати не можу, - протер носа Сеймос. - Так що... тебе провести?

Вона оглянулась - дощ поволі розганявся. Сіра асфальтована дорога ставала все темніше, хоча вода ще не встигла зібратись в калюжі.

Безумець і його проблеми. Том 1Where stories live. Discover now