Безумець і його проблеми. Том 1

Розділ 9: Авторегуляція та нове зло

Прохолодний вітер легенько штовхав спину Біті Брейкера. Він стояв навпроти свого дому та не спішив заходити всередину. Дорога з Бойджі-Селена виявилась стомлюючою. Місія виконана, але десь в грудях все одно бились сумніви.

- Повернувся з відрядження? - заговорив голос збоку. Це був сусід, Хевгар. - Якось ти швидко.

- Там було безглуздо тягнути гуму. Кілька вдалих рішень, і все готово, - Біті звучав втомлено.

Залишивши дизельмашину в гаражі, Хевгар натиснув на кнопку. Ворота почали повільно опускатись.

- Ну, це чудово.

- А ти там як? - спитав Біті. - Ще не вбив когось нового?

Сусід не сприйняв цей жарт. Йому було неприємне таке ставлення в свою адресу, але він тактично стримав емоції.

- Ага, дуже смішно. Мені сказали, що ти про мене думаєш. Це ненормально.

Біті опустив голову та поглянув собі під ноги. Слабкість скручувала тіло. Хотілось скоріше лягти поспати.

- Та мені якось все рівно, - сказав він. - Ти просто не створюй проблем і все буде нормально.

Двері зачинились за спиною. Потрапивши нарешті в дім, Біті вклався на дивані. Спина мов плавлена смола розтікалась по його м'якій поверхні. Голову невпинно товкли думки про Мері та її реакцію на вбивства. В ту мить він був на емоціях і думав, що зробив максимально правильно, з точки зору власного морального компасу. Але за останній день, Біті не міг перестати думати про Мері. Зазвичай, він ігнорував емоції інших людей, але цього разу щось зламалось.

Розглядаючи стелю, Біті замічав плями та тріщинки - пора було робити ремонт. Саме такими думками намагався відволіктись.

- В тебе все добре? - спитала Анна, прямуючи із кухні.

- Так, люба... просто з ніг падаю. Замотався я на цій роботі.

- Якщо щось знадобиться, то я буду в спальні, писатиму звіт про використання дизеля за місяць. Минулого разу ми помилились однією цифрою, тепер вони нам спокою не дають, уявляєш?

- Добре... я можливо підійду, допоможу трохи пізніше.

Він знову залишився сам. Десь на другому поверсі шуміли діти. У вітальні бігала собака, шкрябаючи своїми металевими лапами. Радіо, що стояло зліва на шухляді, тихо проговорювало новини:"Вчора ввечері, поблизу четвертої кордонської дитячої школи, померла жінка. Виявилось, що вона п'ятдесят років жила серед лісу з диким хижаком. Генетичний тест крові показав, що Кора Бейморт була одним із небагатьох представників ще живих омніархів. Божевільна жінка напала на школярів, але невдало померла від зубів свого ручного лиса. Це ще один доказ того, що наші батьки вчинили правильно, винищивши цю брудну дику расу".