Безумець і його проблеми. Том 1

Розділ 10: Дифузія досвіду

В обширній актовій залі зібрались майже всі діти та вчителі школи. Сотні голів мов частокол виглядали з глядацьких рядів. Сцена освітлювалась з трьох сторін, рівномірно заповнюючись м'яким сяйвом великих ламп розжарювання.

Семестр закінчувався, і в цей день проходили нагороди учнів, вчителів та шкільних організацій, за вклад в освітнє життя.

- Так, - ведучий перегорнув сторінку на своєму планшеті, - а далі, я хотів би привітати Нолу Брейкер. Ця чарівна дівчинка вже не перший рік доводить, що вона - головний талант нашої школи. Ми всі її сильно любимо та цінуємо. Батьки повинні тобою пишатись. Вітаю тебе з "Особистою відзнакою навчальної комісії міста Кордон".

Під град оплесків, Нола невпевнено встала та попрямувала до сцени. Яскраві посмішки та компліменти проводили її протягом всього шляху.

- Дякую, - сказала дівчина, діставшись до мікрофона. - Насправді, я трохи соромлюсь такої слави, але мені подобається, що я вам подобаюсь.

- Яка вона в нас скромна, - засміявся ведучий.

Прочистивши горло, Нола готова була вимовити заготовлену промову, яка протягом всього дня постійно випадала з голови частинами. Настав момент відтворити те, що вдалось запам'ятати.

- Ви найкращі. Я рада, що мені випала можливість жити та вчитись разом з вами. Але більше всього, я хочу подякувати своїй сім'ї. Моїй впертій, але трохи сором'язливій мамі. Чуднуватим, але добрим братам. Сарі, самій неординарнрій сестрі, яка могла мені дістатись... Ну й моєму татові. Він завжди був незвичним прикладом для мене.

Після короткої тиші, у відповідь знову полетіли оплески. Ведучий вручив Нолі срібний медальйон з гербом школи та обійняв однією рукою. Все пройшло добре. Оглянувшись назад, вона почала повертатись на своє місце. Ноги тремтіли, очі ховались від прискіпливої уваги публіки. Весь шлях займав від сили секунд двадцять п'ять, але для неї він перетворився на вічність.

- Ти добре виступила, - сказала матір.

- Не знаю. По моєму, в мене сильно тремтів голос.

Біті поклав їй руку на плече.

- Все було нормально. Відкрию тобі маленький секрет таких виступів. Ніхто ніколи не помічає тих дрібниць, через які ти так переймаєшся.

Вона ввічливо посміхнулась та обережно змахнула з себе його руку. Було очевидно - дівчина все ще боялась батька та не дуже хотіла з ним спілкуватись. Виходить, слова про "незвичний приклад" могли бути зовсім не компліментом. Через це Біті відчув себе некомфортно, наче був не на своєму місці.