Безумець і його проблеми. Том 1

Розділ 12: Він такий самий

Ляскіт механізмів прострілював крізь небо. Вздовж широченної зубчастої шестерні, що тягнулась далеко в космос, проносились астерокарети. Рейсові переміщення не припинялись. Пасажирські транспорти рухались по одній колії шестерні, а вантажні та службові - по протилежній.

Працівники порту мов мурахи пересувались проміж височенних маніпуляторів та кранів. Гігантські контейнери на сотні тонн складались в транспорти. По інший бік знаходилась пасажирська частина будівлі. Каси, термінали та лавки очікування сіткою розсунулись по залі зустрічей.

Серед густого натовпу стояли Біті та Рейхольм. Щойно в порт прибула міжсистемна астерокарета Карон/Селена 29. До них в місто переїжджав один старий знайомий - Моран Перро. Він був професіональним військовим зі школи Нова Долана. В народі добре знали - всі службовці цієї структури мали особливі повноваження навіть на фоні інших шкіл. Розвідка, партизанські дії, диверсії та шпигунство - основний профіль Нової Долани.

Моран отримав направлення на роботу в іншій ділянці. Відтепер місто Кордон повинно було стати його новим домом.

Біті познайомився з Мораном ще як тільки переїхав на Сорон-Селена. Вісімнадцять років тому вони мріяли створити власну компанію, або банду, або секту - їх амбіції були безмежні. Але з часом життя розставило все на свій смак, їх шляхи розійшлись, пріоритети змінились. Незважаючи на це, Біті все одно вважав Морана близьким другом. Він відчував, що в них спільна природа, що їх об'єднувала єдина "хвороба".

- В мене вже ноги затекли, - сказав Рейхольм. - Коли він вже вилізе?

- Може він не впізнав нас та пройшов мимо?

- Гадаєш, цей невдаха очі загубив на службі?

А ось у Рейхольма стосунки з Мораном мали трохи інший характер. Одного разу старого ледь не забили насмерть радикально налаштовані активісти. Моран врятував його. Хоча благородства там була лише половина, бо врешті решт, він витяг із Рейхольма плату за допомогу у вигляді ящика лікеру. Моран вірив, що знає собі ціну і готовий був братись за роботу лише у випадку особистої вигоди.

- Здається я бачу його тушу, - посміхнувся Біті.

- Хах, це точно він.

Зі сталевої платформи, попереду натовпу, зійшов високий плечистий чоловік в береті. Широка посмішка охоплювала квадратне обличчя. Сіро-червона форма обтягувала могутній торс. Закочені рукава стискатись на м'язах. Він одразу впізнав старих друзів та впевнено рушив вперед.