Безумець і його проблеми. Том 1

Розділ 5: Гарячий прагматизм

Різке поколювання пройшлося по кінчиках пальців Мері. Кров'яний тиск збільшився та хвилею накотився на тіло. Рука машинально сунулась до сумочки. Мері тримала при собі короткий дволезовий ніж.

Загуділа сирена. До місця вибуху почала стікатись охорона. Хеліс виглянув у вікно, нахмуривши брови. Його долоні затремтіли. Біті не дуже розумів цю паніку. Незважаючи на жорсткий напад, все ж той Ремо Тандаріан - це одна людина. Невже від нього йшло стільки небезпеки?

- Спокійно, - сказав Біті, - це просто псих. Зараз охорона його збриє.

- Ремо - колишній військовий, - повернувся Хеліс. - Він із Ренегарської школи. Цей божевільний - реальна самохідна армія. Нажаль, ми дізнались про це занадто пізно.

- Ох, як же з вами туго.

Останні пару хвилин за вікном постійно розносився людський крик. Але вже через мить він перемішався із зовсім іншими криками. Більш гучними, скрипучими, звіриними. Одним оком Хеліс глянув у вікно та намертво завмер. Паркан, що відгороджував територію виробництва від плантації, розвалився і, диким потоком, всередину повалив натовп гігантських ведмедів. Їх гарчання перекрило всі навколишні звуки. Це були не просто звідкись вискочивші хижаки, це був детально спланований акт. Ремо роками займався дресируванням тварин. Ще в армії його навчили приборкувати ведмедів і нарешті настав час використати свою надбану силу.

- Тікаємо звідси в бункер! - наказав Хеліс. - Там скажені ведмеді на людей нападають!

З кожною секундою типове відрядження Біті Брейкера перетворювалось у все більш екстремальну катастрофу. Навіть його сувора витримка в цю мить посипалась. Події розгорталось так швидко і були настільки непередбачуваними, що він не міг побудувати в голові навіть приблизний план дій. Цей Ремо Тандаріан виявився справжнім профі, з яким не просто було впоратись.

Не гаючи часу, Хеліс потягнув своїх гостей до підземного сховища. Вони бігли тісними коридорами крізь переляканий натовп. Безжальна розгубленість мов риболовна сітка охопила всіх робітників. Більшість знала, що Ремо прийшов не за ними, але його методи виявились настільки суворими, що ніхто не міг передбачити його наступний крок.

Раптово голос Ремо прорізався через настінний динамік:

- Я знаю, що налякав вас. Це не виправданий крок, але карма повинна нагнати тих, хто відібрав життя Емона, Віктора, Гелімара, Стормана, Пікхарта, Нешала... - він перерахував імена всіх загиблих колег. - Форсери, що відібрали їх життя, вже покарані. В моєму списку залишилося небагато імен. Я не буду їх називати, щоб не вішати на вас свою ношу. Я злочинець, сам себе ним зробив. І тільки я маю право забрати життя цих покидьків. Тільки я візьму гріх на свою душу.