Данило
«Втрата батька вдаряє по мені. Після чого я вирішую присвятити себе двом речам — своєму маленькому Тимуркові та навчанню. Ціль вступити в медінститут заполонила мене. І коли я досягаю її, легше не стає.
Я все ще думаю, думаю, думаю.
Про майбутнє, про тата, про брата.
Про що завгодно.
Я не бачу того, що навколо мене.
Допоки одного разу мене не просять допомогти першокурсниці із вивченням матеріалу.
Вона бачить мене вперше. І я її також.
Запамʼятовую її імʼя.
Алла.
Ми залишаємося з нею після пар в бібліотеці. Це єдине місце, де панує повна тиша. Я допомагаю Аллі розібратися краще в предметах і ділюся своїми методами вивчення матеріалу. Вона вловлює, оновлює конспекти, хапає знання, наче гарячі пиріжки. Так минає кілька днів.
І одного моменту я починаю дивитись на неї не як на студентку.
Я дивлюся на неї як на дівчину. І розумію, що хочу чути її голос, дивитися на її вогняне волосся і торкатись його. Ці почуття раніше мене не спіткали. Спіткають тільки зараз.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Хімія наших життів
Lãng mạnАліна: Я зв'язалася не з тою людиною і винна йому немало грошей. В момент, коли все мало скінчитись, я знову маю шукати нову суму. Мене переслідують його люди. Вдень вони не лякають, та вночі емоції дають собі свободу у вигляді нічних кошмарів.Та ос...
