Хімія наших життів

36. Схожа історія з іншою людиною

Аліна

Я точно не була готова до того, що сказав мені Данило по телефону. Він запевнив мене, що з татом зараз все гаразд і дозволив мені приїхати ввечері, та мені від цього не полегшало. Решту дня я ходила крамницею, стримуючи в очах сльози. Обслуговувати клієнтів потрібно було якісно, тому я не дозволяла собі проявляти емоції.

Лише зрідка, коли в приміщенні не лишалось більш нікого, крім мене і Юлі, ми могли поговорити наодинці і вимовитись одна одній про наболіле.

Я поділилася з нею ситуацією з татом, а Юля розповіла, як ї й випадково подзвонила мати. Жінка запевнила, що чисто випадково натиснула номер дочки, та не втрималась і почала неприємні Юлі розмови. Я не розпитувала всіх подробиць, але її батьки полюбляли її принижувати і вимагати від неї недосяжного. Принаймні так було в її підлітковому віці, а тепер вони інколи могли їй телефонувати і заливати у вуха отруту. Її тішили лише наші розмови втрьох. Як, власне, і мене.

Я також передала цю новину Ніні. Вона зреагувала так само, як і я, і після закінчення навчального дня подалася в «Алісію». Більше вона мені не писала і не дзвонила. Я знала, чому вона так не робить — знову валом домашнього завдання.

В кінці дня ми з Юлею попрощалися, і я вирушила до «Алісії». В мене не було жодного бажання вести авто, тому дісталася до лікарні маршруткою.

Увійшовши всередину, мене застала порожня зала зі стільцями. Ясна річ, я приїхала на закінчення

—Перепрошую? — переді мною немов з-під землі виросла дівчина в медичній формі.

Я не встигла зорієнтуватись і щось відповісти, як інший жіночий голос мене відволік:

—Це до мене! Нам якраз було необхідно переговорити. Дякую, що зустріли її.

Через кілька слів я впізнала цей голос. Дарка схопила мене під лікоть і відтягла вглиб коридору. В цей момент я була їй неймовірно вдячна, бо зайві питання мені були не потрібні.

Ми завернули за ріг і нарешті зустрілися поглядами.

—Привіт, — сказала вона і потягнулась до мене обійматися. Я не заперечувала і відповіла взаємністю. А ще помітила, що вона вже у верхньому одязі.

—Тобі навіть не встигли щось відповісти, — примітила я. Вона знизила плечима.

—Тут не дуже люблять сперечатися з лікарями. Та і я сама по собі вмію переконувати. То зі мною тим паче ніхто не сперечається. Пішли, проведу тебе.