26. Не люблю дивитися вниз

7 3 0
                                    

Данило

Вниз. Вона падала вниз. Падала швидко.

І впала б.

Якби після відʼїзду Ельвіри я не обернувся назад. В її сторону. І в той момент ноги її не втримали.

Мені було нестерпно боляче дивитися, як на неї впливає страх і стрес. Як це із нею робила власна мати. Та коли мої руки спіймали її, я зрозумів, що це не безкінечно. Рано чи пізно ця жінка зникне з її життя. І навіть якщо Аліна й падатиме, то повертатиметься.

Розплющить очі і подивиться на всіх.

На мене.

Я не втрачатиму її через це. Не дозволю.

Коли вона отямилася, то лежала на розлогому дивані у своїй кімнаті. Назар відчинив вікно, аби впустити свіжий холодок в приміщення, а я сів прямісінько на підлогу, підсунувшись ближче до дивану, майже впритул до її голови. Зворотня сторона долоні обережно спустилася її обличчям. Саме тоді Аліна повільно розплющила очі і відразу ж глянула на мене.

Я відчув, як мої губи смикнулися в посмішці.

—Лінусю, ми так злякалися за тебе, — схвильовано зітхнув Назар, і я почув, як він наблизився на два кроки ближче до дивану. Аліна прослідкувала поглядом на свого батька, на Ніну та Юлю, що стояли у дверях. Ніхто не насмілювався підійти ближче.

—Я знову це зробила?

Я кивнув і обережно стиснув її долоню.

—Я не знаю, чи захочеш ти вибачитися, та якщо так, то краще не треба. Ти не винна в тому, яка є. Це все вплив. Ніхто не має піддаватись впливу.

Аліна сперлася на ліктях і обвела поглядом кімнату та всіх присутніх.

—Ніно, ти залишишися? — поцікавилась у сестри. Та кивнула їй.

—Я ж обіцяла. І...

Ніна спрямувала очі на Назара.

—Тату, можна я... поживу деякий час у тебе?

На секунду мені здалося, що її голос тремтить. Чоловік тепло усміхнувся.

—Переїжджай хоч завтра.

Мене потішила сама думка, що Ніна хоче позбутися материнського контролю і взятися за власне життя. І пліч-о-пліч із люблячим батьком вона обовʼязково впорається.

Після цієї короткої розмови запанувала мовчанка. Аліна обережно сіла на диван і поплескала по ньому, дивлячись мені у вічі. Я зрозумів натяк і сів впритул до неї.

Хімія наших життівWhere stories live. Discover now