Хімія наших життів

28. Час дізнатись неросказані історії

Аліна

Відразу після нас прибула ще й Дарка, і ми знову влилися в коло обіймів. Мушу запевнити, що ця жінка вміє виглядати стильно: на ній приємно сиділо чорне боді із декольте, а ноги прикрашали обтягуючі блакитні джинси. Каштанове волосся було підкручене в локони.

Ми всі дружньо сіли за вечерю. Було багато розмов про дитинство Дані та Тимура, і від бабусі Людмили я дізналася дотепну й милу історію про народження меншого брата. Виявилося, Ярослава до кінця не хотіла знати стать дитини і просила лікарів тримати це в секреті. Вона хотіла, аби це був сюрприз для всіх. А Володимир — батько братів Лесиків — всю її вагітність сподівався, що матиме доньку. Навіть обрав імʼя — Софія. І коли дитина вже народилася, він так радісно і попросив при всіх: «Покажіть мені мою Софійку!». На Володимира дивилися із нерозумінням і сказали, що в нього народився син. Це його здивувало, але не засмутило. Для нього були неважливі стать чи імʼя — це його рідна кров. Маленька людина, яку він любить. Яку він любив з того дня, коли дізнався про поповнення в родині.

Але сама ситуація і те, як пані Людмила розповідала, змусили мене сміятися. І згодом майже вся вітальня залилася сміхом.

—Вважай, Аліно, що я єдиний у цій родині з подвійним імʼям, — пожартував Тимур і відпив вина зі свого келиха. — Тимур Софія Лесик.

Раптом я почула ще один сміх.

Незнайомий мені сміх.

—Тільки в твоєму виконанні це звучить ідеально.

І повернула голову, після чого побачене приємно вразило мене.

Данило. Його губи витягнулися на максимальну широту, очі звузилися. І це він...

Тепер точно вся вітальня сміялась. Цей сміх був останнім серед усіх.

Вперше я побачила, як Данило Лесик сміявся.

Вперше я почула, як Данило Лесик сміявся.

Вперше я відчула полегшення і неймовірну радість від його сміху. Я збрешу, якщо скажу, що його сміх — це музика. Ні, це не було музикою. Це звучало немов відлуння чогось забутого, чогось недосяжного. Чогось прихованого. І тепер воно випливало назовні — без остраху. Без перешкод.

Данило не сміявся при мені. Жодного разу.

Усміхався. Але не сміявся.