Аліна
Відразу після нас прибула ще й Дарка, і ми знову влилися в коло обіймів. Мушу запевнити, що ця жінка вміє виглядати стильно: на ній приємно сиділо чорне боді із декольте, а ноги прикрашали обтягуючі блакитні джинси. Каштанове волосся було підкручене в локони.
Ми всі дружньо сіли за вечерю. Було багато розмов про дитинство Дані та Тимура, і від бабусі Людмили я дізналася дотепну й милу історію про народження меншого брата. Виявилося, Ярослава до кінця не хотіла знати стать дитини і просила лікарів тримати це в секреті. Вона хотіла, аби це був сюрприз для всіх. А Володимир — батько братів Лесиків — всю її вагітність сподівався, що матиме доньку. Навіть обрав імʼя — Софія. І коли дитина вже народилася, він так радісно і попросив при всіх: «Покажіть мені мою Софійку!». На Володимира дивилися із нерозумінням і сказали, що в нього народився син. Це його здивувало, але не засмутило. Для нього були неважливі стать чи імʼя — це його рідна кров. Маленька людина, яку він любить. Яку він любив з того дня, коли дізнався про поповнення в родині.
Але сама ситуація і те, як пані Людмила розповідала, змусили мене сміятися. І згодом майже вся вітальня залилася сміхом.
—Вважай, Аліно, що я єдиний у цій родині з подвійним імʼям, — пожартував Тимур і відпив вина зі свого келиха. — Тимур Софія Лесик.
Раптом я почула ще один сміх.
Незнайомий мені сміх.
—Тільки в твоєму виконанні це звучить ідеально.
І повернула голову, після чого побачене приємно вразило мене.
Данило. Його губи витягнулися на максимальну широту, очі звузилися. І це він...
Тепер точно вся вітальня сміялась. Цей сміх був останнім серед усіх.
Вперше я побачила, як Данило Лесик сміявся.
Вперше я почула, як Данило Лесик сміявся.
Вперше я відчула полегшення і неймовірну радість від його сміху. Я збрешу, якщо скажу, що його сміх — це музика. Ні, це не було музикою. Це звучало немов відлуння чогось забутого, чогось недосяжного. Чогось прихованого. І тепер воно випливало назовні — без остраху. Без перешкод.
Данило не сміявся при мені. Жодного разу.
Усміхався. Але не сміявся.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Хімія наших життів
Roman d'amourАліна: Я зв'язалася не з тою людиною і винна йому немало грошей. В момент, коли все мало скінчитись, я знову маю шукати нову суму. Мене переслідують його люди. Вдень вони не лякають, та вночі емоції дають собі свободу у вигляді нічних кошмарів.Та ос...