Данило
«Голос.
Я чую голос. Його голос.
Я його не бачу. Лише голос.
—Будь обережний.
Мене бентежить, що його ніде не видно.
—Не дай себе обманути. Не дозволь собі зануритись назад!
Мене це гнітить, голос луною відбивається у вухах. Він немов близько, але водночас дуже далеко.
Терпіти не можу, коли мені сняться голоси.
—Ти їй потрібен. Вона тобі потрібна!
Знову і знову вигукуються ці слова.
Голосніше.
Голосніше.
—Не треба тобі ця темрява. Кидай темряву!
—Тату, годі!
Після мого викрику — світло...»
Я повільно розплющив очі, небо потроху світлішало. Але недостатньо. Годинник показував восьму годину. І тим не менш я обережно виліз з-під ковдри, щоб не розбудити Аліну, після чого пішов у душ. Потім забіг до себе додому і нагодував Бетті. В якийсь момент вирішив, що їй буде нудно ще один день, тому взяв її на руки і приніс до Аліни в квартиру. Киця не розгубилась і побігла в спальню господині.
А я ж поліз досліджувати холодильник, аби приготувати сніданок. Цікаво, Аліна любить починати день зі свіжої випічки? Якщо так, то можу напекти нам булочок. Вже так давно я не випікав щось сам.
Я почав шарудіти на кухні, паралельно ще встиг поспілкуватися по телефону із Тимуром і ще трохи початився з Даркою. Коли тісто потроху почало підходити, я почув, як двері у ванну грюкнули. Аліна прокинулась.
—Мав!
І ще одна леді втомилась коло неї ходити. Тепер вона терлась об мою ногу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Хімія наших життів
RomansaАліна: Я зв'язалася не з тою людиною і винна йому немало грошей. В момент, коли все мало скінчитись, я знову маю шукати нову суму. Мене переслідують його люди. Вдень вони не лякають, та вночі емоції дають собі свободу у вигляді нічних кошмарів.Та ос...
