Хімія наших життів

33. Продовження «бенкету»

Аліна

Минуло трохи більше ніж тиждень після ночі із жахом. Більше нічого мені не снилося. Хоча я не припиняла думати про цей сон. Навіть Юлі розповіла в один з робочих днів. Після чого ми обійнялися.

—Твоє діло — чи вірити у щось, чи ні. Головне, щоб ти не перенапружувалась через навʼязливі думки.

Після чого вона запропонувала подивитися фільм у неї вдома. Я радо погодилась, ми подзвонили Ніні, і вона охоче до нас приєдналася. Ми покайфували втрьох, як раніше, із вином та попкорном. Єдине — я пила вишневий сік, бо не пʼю алкоголь у жодному його вигляді. В нас із Данею це була спільна риса. Що не могло мене не тішити.

Звичайні дні минали собі й минали — я їздила на своєму новому авто, Даня також добирався додому своїм ходом. Вечір і ніч ми обовʼязково проводили разом, неважливо в чиїй квартирі. Головне, щоб удвох. Та кожен вечір був схожий: ми розмовляли про все на світі, Данило грав мені на фортепіано, а потім ми насолоджувалися присутністю одне одного. Деякими ночами яскраво кохалися.

Та дещо змінилося — я розповіла своєму хлопцеві про свої колишні стосунки. Ясна річ, без всіх подробиць про свою провину перед Євгеном або про угоду. Лише самі романтичні стосунки. Данило слухав мене із неймовірно серйозним обличчям, а потім в якийсь момент мені стало боляче. Тоді я саме розповідала, як Євген мене домагався. Даня не втримався і просто обійняв мене. Решту історії я так і не знайшла сил розказати, та він і без того все зрозумів. Почув мене і зрозумів. І в той момент мені як ніколи було тепло в цих обіймах.

Та не тільки обійми були теплими. Наші стосунки... вони загалом були теплішими, ніж будь-яка тепла ковдра або навіть сонячні промені.

Зі мною Данило усміхався. Двічі спробував посміятися. І я не могла стримати усмішки, коли бачила його таким. Його пальці були холодні ввечері, але натура була просочена теплом і добротою.

Він каже, що я — його сонце.

Але і він теж.

Він — моє сонце.

Мій місяць. Бо з ним я перестала боятись ночей. Так, я бачила лихий сон знову, навіть після появи цього чудового чоловіка в моєму житті. Та цей один сон не розбудив мого страху ночей знову.

Що більше проведеного часу додається в нашу книгу долі, то більше я розумію, що найближчим часом скажу ті самі три заповітні слова.