Хімія наших життів

38. Мене переслідує страх того, що все скінчиться

Аліна

Я прокинулася від того, що в кімнату залилося сонячне світло, а мій ніс терся об щось мокре. Я розплющила очі і побачила маленький рожевий носик.

—Доброго ранку, Бетті, — усміхнулась я і потягнулась рукою до її голівки. Кицька піддалася ласкам з мого боку і замуркала. Таки правду казали Данило і Тимур: вона любить мене.

—Доброго ранку, сонце, —почувся голос позаду мене, і я відчула Данилові губи коло мого вуха. Вони залишили на моїй шкірі невидимий відбиток.

Це була субота. День, який ми могли провести удвох і тільки.

Вчора день виявився насиченим: я влаштувала на роботу нову працівницю, яка була набагато кращою за Настю. Настя звільнилась сама: вона наважилась переїхати в інше місто і тому знайшла іншу роботу. Та для неї дивом швидко знайшлась заміна. Аліса була набагато компетентнішою і спритнішою, тому в мене не було причин сказати їй «ні». Юля теж знайшла із нею спільну мову, що мені також дуже сподобалось. В якийсь момент вони обидві запропонували мені зробити вихідний в суботу. Мені було трохи незручно, та мені справді не завадила б перерва, тому я не стала заперечувати.

І з татом все склалося також добре: Данило вранці відвідав його в стаціонарі, а потім відпустив із усіма необхідними папірцями, що розповідали про його стан здоровʼя. Тато написав мені і надіслав фото, де він із Ніною готував щось смачненьке. Мене тішило, що сестра переїхала до нього — це ті двоє людей, у стосунках яких відчувалась гармонія.

І в нас із Данилом була своєрідна гармонія.

Тому сьогодні прокинулася в обіймах свого хлопця і від поцілунку його киці. І нікуди не поспішала.

Я повернулась обличчям до Дані і засміялась. Щоразу, як я бачу його зранку в ліжку, його волосся стоїть дибки. Таки ж він схожий на Елвіса. Зранку, принаймні, точно схожий.

—Маєш плани на сьогодні? — спитала я, зануривши пальці в його волосся і розчісуючи його.

Данило похитав головою.

—Жодних. Хочеться зайнятись чим завгодно. А чим — не знаю. Але хочеться бути цілий день з тобою.

Я присунулась до нього ближче.

—І мені. Що будемо робити?

Даня замислено опустив очі, потім знову підняв на мене.

—Поїхали в кіно?