Дихай для Мене

Розділ 15

Айві

Які емоції я маю відчувати після того, як дізналася інформацію, з якою маю миритися і приймати? Я нічого не відчуваю. Немає гніву, який вирував у мені півгодини тому, коли я вийшла з бібліотеки. Немає розчарування і ненависті, які захлеснули мене з головою. Залишилося лише відчуття нерозуміння і зради десь глибоко всередині, за товстим шаром байдужості.

Це все не має жодного значення, поки я не поговорю з Ітаном і не спробую дізнатися, навіщо і чому він залишав мені ці послання. Хоч би як я не намагалася пов'язати його ім'я з усім, через що пройшла наша сім'я, чомусь у мене ніяк не виходить.

В голові проноситься його благальний вираз обличчя, коли я накричала на нього, ніби він не зробив нічого незаконного, коли зламував замки і пробирався в мою квартиру.

Стоп.

А що, якщо...

Я не згадала про скриньку і троянди, я лише назвала це «гидотою».

– Господи, а що, якщо... – не можу договорити вголос речення, бо це надто абсурдно, щоб бути правдою. Але це більше схоже на істину.

Круасани.

Це він надсилав мені круасани.

– Боже мій, – важко зітхаю, закриваючи долонями обличчя.

Тепер мені зрозуміло, чому він виглядав ображеним, коли я накинулася на нього.

Він надсилав тобі твої улюблені круасани, а ти обізвала їх гидотою і накинулася на нього.

Він просто хотів зробити мені приємно, і тепер я для нього невдячне стерво.

– Чому я раніше про це не подумала? Чому я така дурна? – стогну в долоні, хитаючи головою.

– Навіть не знаю, що тобі відповісти, – раптово лунає біля мене низький голос Рафаеля, змушуючи мене здригнутися від переляку.

– Ти налякав мене, псих, – роздратовано кричу йому, отримуючи у відповідь смішок.

Він обводить поглядом сходинки біля головного входу в університет, на яких я вмостилася, бо не можу змусити себе сісти за кермо в такому стані, і байдуже запитує:

– Чому ти тут сидиш?

– Не твоє собаче діло, – огризаюсь, не намагаючись виглядати доброзичливою. – І взагалі, я не дозволяла тобі сідати біля мене. Якого біса ти від мене хочеш? – Пропалюю його ненависним поглядом у надії на те, що він залишить мене наодинці.