Дружина зомбі №1

Розділи 201-202

Розділ 201. Не нервуй

Зсередини машини витягнулася нога, яка була одягнена у військові зелені штани з чорними військовими черевиками, за розміром вона здавалася завеликою для жінки. Ґао Фей та інші четверо подивилися один на одного, після чого людина повністю вийшла з машини.

— Стоп... Незалежно від волосся, обличчя чи фігури, як не подивись, але це ж чоловік... Так? — Збентежено пробурмотів Ден Сяої.

— Мене не обманюють очі? — Ошелешено спитав Ґао Фей.

— Ні, я теж бачу чоловіка, — пригнічено відповів їм Кон Дзісюй.

Всі вони думали, що побачать прекрасну жінку, що вийде з машини. Реальність відрізнялася від очікувань.

— Як і сказав малюк, — весело пирхнув Чень Хао. — Він не маму кликав, а батька.

— Батьку! — Варто було Му Цінтяню побачити чоловіка, він зараз же посміхнувся.

Джань Бейтянь підняв дитину на руки і тихим голосом спитав:

— Де твій тато?

— Татку наверху. Батько, а чому ти приїхав так рано? — Не дочекавшись відповіді, прикрив маленькою долонею рот і весело хихикнув. — Ти нервуєш? Боїшся, якщо прийдеш сюди занадто пізно, то зробиш дідуся нещасним, так?

Він і Джань Бейтянь мають спільне серце та силу, і тому Цінтянь може більш-менш відчувати настрій чоловіка.

Коли над ним посміялися, Джань Бейтянь поплескав дитину по дупці, відкрив дверцята заднього сидіння машини, дістав звідти кілька подарунків і пішов у бік будинку. Коли він зняв сонцезахисні окуляри, п'ятеро чоловіків одразу пізнали його.

— Доброго дня, генерал-майор Джань, — одразу привіталися Ґао Фей та інші.

— Я тут шукаю Іфаня, — кивнув Джань Бейтянь.

— Він у кабінеті адмірала Му. Хочете, щоб ми його покликали чи повідомили, що ви прибули? — Запитав Кон Дзісюй.

— Ні, просто скажіть на якому він поверсі.

Йому одразу пояснили як пройди до потрібного кабінету.

— Ти знаєш, що треба зробити? — Запитав чоловік у сина.

Му Цінтянь одразу кивнув головою у відповідь.

Підчас діалогу батька і сина п'ятеро чоловіків переводили погляд з обличчя дитини на обличчя Джань Бейтяня, а потім з обличчя Джань Бейтяня на обличчя дитини, і знову з обличчя дитини на обличчя чоловіка, і чим більше вони дивляться, тим більше відчувають, що ці двоє дуже схожі між собою, наче дві копії різного віку.