Думки Про Майбутнє

Глава 1

Кожного разу я згадую минуле. З кожною думкою мені не вистачає однієї людини, яка перевернула моє життя з ніг на голову... Знову ці дурнуваті сні. Не можу сказати що вони якісь незвичайні ... Просто я в них наче в реальному житті. Ось десь посеред кімнати я стою на місці і розглядаю її: світла кімната в білих тонах, великі вікна навпроти мене, робочий стіл і крісло, збоку був чорний шкіряний диван з журнальним столиком. Поки я розглядала меблі то хтось заді, рукою торкнувся моєї спини. Я від страху різко розвернулася обличчям до того хто це міг бути:

- Маларк? - здивовано промовляю я.

Він стояв нерухомо і вдивлявся в мої темно-карі очі. Що ж ти тут робиш?

- Владо... Ти змінилася після останньої нашої зустрічі, - промовив він і торкнувся моєї щоки.

- Не торкайся мене! Я ненавиджу тебе, - почала кричати я і ступила крок назад.

Він не подав виду на мої слова і продовжив:

- Що може бути краще ніж смерть? - від його слів мене наче перекосило.

- Що ти маєш на увазі? - не розуміла я.

Він пильно почав вдивлятися в мої очі. Опустив погляд на мої руки і тоді єхидно засміявся:

- Ти... Ти вбивця! - почав крізь сміх говорити він.

- Що? Що ти таке говориш! - не розуміла я і опустила погляд на свої руки...

- Вбивця! Вбивця! Ти вбила їх! Ти! - продовжив він.

На руках з'явилася червона кров від чого я різко підняла погляд на нього. Його не було. Він зник з поля зору. Я обернулася і побачила на підлозі... маму? Що ж це таке? Я не могла її вбити... Ні не могла...

В кімнату вривається перелякана мама.

-Владочко, що трапилось? Чому кричала? - стурбовано запитала вона і сіла біля мене.

-Ма, мені наснився кошмар, - сумним голосом відповіла я.

-Доню, це через нього? Забудь його... Він більше не буде з тобою повір, ліпше забути ніж страждати.

-Твоя правда, - я обняла її.

Вона вийшла з кімнати. Річ в тому, що мені цей кошмар сниться вже 5 років від тоді, коли мене покинув ВІН і лишив зі своїми спогадами про минуле. Ви напевно думаєте, хто цей він?