Думки Про Майбутнє

Глава 13

Сьогодні, ми домовились з новими друзями прийти в ліс до будиночка. Там ми будемо грати в щось...

Одяг я вдягла вчорашню, волосся розчесала та заплела косу. Спустившись по сходах, я зайшла на кухню. Там була тітка. Вона готувала, щось. Сівши за стіл, я привіталася.

-Доброго ранку,звернулася до неї. Вона обернулася та усміхнулася.

-Доброго, як спалося?

-Добре, а ви як?

-Ох, як завжди.

Річ в тому, що тітці сняться кошмари, і вона часто не може нормально заснути. Мені як не дивно, вже не сняться кошмари, але коли я мала їхати в Україну, то мені наснився сон.

Сон до того як мала їхати в Карпати
Виходячи з літака, я зустріла тітку. Вона була рада мене, бачити. Потім ми поїхали до тітки. Там я зустріла хлопця, тобто сина тітки. Він був збентежаний, та злий. В руці він тримав ніж, а в іншій скло. Скло він стиснув в руці, пролилася кров з долоні. Ніж він взяв та замахнувся на мене. Перед очима я побачила, що це кінець. Але я опиняюся в лікарні. Там люди в білих халатах, лікар підходить до мене та повідомляє.

-Мені жаль, але ми нічого не можемо зробити,-він дивним поглядом на мене дивився.

-Що зі мною не так? Мій живіт... Мене живіт болить,-починаю намацувати на нього.

-Мені жаль. Ми зробили все що могли.

Він вийшов, я підняла свою футболку і побачила великий шрам на животі, він був прорізаний. В мене почалася паніка, потім в палату зайшли чоловіки, та кудись забрали.
Кінець

Тітка спостерігала за мною, а потім промовила.

-Що з тобою?

-Га? А... Та... Нічого.

-Точно? Ти стурбована.

-Нє, зі мною все добре. Я піду, з друзями домовились.

-Я ж казала, що вони тебе приймуть.

-Так, так, всьо папа,-поцілувавши тітку в щоку я побігла.

Вдягла куртку та взула сапоги. Вийшовши на вулицю, я побачила як сніжок падав. Все було біле та гарне. Йдучи по білосніжній дорозі, я бачу як на мене летить Тарас. Він тримає в руках сніжки, та катається на санах.

Але ті сани летять на мене, я падаю і бачу як Тарас тупо рже з мене. Він простягає свою руку. Я вирішила сама піднятися.