Думки Про Майбутнє

Глава 23

Я думала що не прокинуся, адже мені знову почали снитися сни про минуле! Хоч як я намагалася забути ті роки, але спогади дають своє.

Сон
Знову ці роки. На дворі тепло, в точніше жарко. Я сижу на сходах. Навколо мене все, що я маю дім, машина батьків, сім'ю... Але на душі чомусь сумно. Сумно тому, що я не вважаю себе щасливою. Все що я хочу це - любовь та підтримку. Як я хочу в один день піти назавжди з сім'ї. Але це лише мої думки...

Піднімаючи погляд, я бачу як до мене прибігає брат. Він тримає в руках щось. Коли він сів біля мене, то подивився на мої очі.

-Що в руках?

-Дивись,-він по мало відкриває руки, а з неї можна побачити метелика.

-Яка краса!

-Я знаю.

Ми посміхнулися. Як я його люблю. Мій рідненький. В той момент я була така щаслива, що в мене є брат менший. Це радість коли тебе може вислухати рідна тобі людина, веселити та підтримувати. Я не витримала та обійняла його так міцно, що не хотіла відпускати.

-Я люблю тебе братику,-тихо прошепотіла я.

-Я теж тебе сестричко.

Теперішній час
З очей потекли сльози. Я чутлива людина, яка не може стримати сліз після чого сама страждаю. Встаючи з ліжка я підходжу до вікна. Там видно, що люди ведуть свою худобу пасти, як діти граються вже на дворі. Я відійшла від вікна. Тарас напевно поїхав. Мені так сумно без нього. Невже він мені цікавий? Чи може це щось більше ніж дружба?

Відкривши двері ванної кімнати. Умившись я глянула на себе. Чому ця дівчина не може мати нормального людьського життя? Чому всі навколо то жорстокі то егоїстичні? Чому я маю тікати?

Мої думки перебив дзвін в дверях. Витирши рушником лице, я побігла на перший поверх. Відкривши двері. На дворі стояла схвильована Оля. Вона зайшла та пішла в вітальнню. Я не знала, що сказати і лише за нею пішла. Вже спершись на стінку, вона глянула на мене.

-Владо це кінець!-встала з дивана та направилась до мене.

-Що сталося?-нерозуміючи нічого.

-В газеті написали про тебе.

-І?

-Ось читай,-вона дала мені газету.

-"12 Липня. Увага! Як ви знаєте минулого року дівчина на ім'я Владислава Ромсток втекла з божевільні! Її ніяк не могли знайти і вирішили, що вона померла. Але через рік в нашу редакцію поступила інформація про цю дівчину. Зараз вона знаходиться в Україні, Карпати. Як за інформацією нам повідомили, що вона живе в своєї тітки. Так, як в неї не стабільний стан здоров'я то її забируть в Каліфорнію в лікарню. На разі все"-все що я прочитала в голові вже давно знало, що мені кінець. Я буду всі ці роки там. Але чому? Чому?