Думки Про Майбутнє

Глава 8

Відкривши, очі, я побачила перед собою чорні стіни. Це напевно підвал був. Розглядаючи, навколо, я подивилася на свої руки, які були прив'язані мотузкою. Я намагалася звільнитися, але не могла.

Потім з сходів, хтось спустився. Це був високий хлопець. Його обличчя, мені когось нагадував. Він присів біля мене. Почав гладити моє волосся, та губи.

-Хто ти?-почала я ледь не кричати

Він почав сміятися, але потім сміх зник.

-Ти що не пам'ятаєш мене? Ох, невже я так постарів?-він піднявся, та почав туди сюди ходити. Врешті решт, він зупинився та подивився на мене. На його обличчі з'явилася посмішка.

-Владочко, ти що справді мене не пам'ятаєш?-він подивився, але посмішка ще була на лиці.

-Я не знаю хто ви. Але навіщо я тут?

Він присів, та почав говорити.

-Пам'ятаєш, ти колись приходила до "нас". Ну, от щоб я не робив, але ти все одно кохала брата. Ти б знала, скільки років я чекав на цю зустріч з тобою! Ти з моєї голови не йдеш! Я хочу щоб ти була моєю,-і тут він почав розв'язувати мотузку, на моїх руках.

-Чекай, ти... Ти Лео Маларк?-подивившись на нього, я лише не хотіла щоб він зробив зі мною, те що робив 5 років тому...

-Напевно, я постарів? Але якщо ти не погодися, то твоя матір та брат постраждають.

-Навіщо, я тобі? Ти що не розумієш, що тебе можуть посадити!

-Ахха, ти що не знала? Я ж в тюрмі, сидів, а коли мене два тиждня назад відпустили, то я почав слідкувати за тобою та твоєю сім'єю.

-Так, значить це ти вбив тата?!-вже почала кричати я.

-Звісно. Але не своїми руками. Тепер слухай мене, якщо попробуєш втекти, то охорона тебе знайде, та зробить щось...-на останніх словах, він хитро посміхнувся.

-А ти знаєш, що я ходила на дзюдо 2 роки?

-Знаю, але мої охоронці сильніші та розумніші за тебе. Тепер, ходи зі мною,-він направився до сходів. Я побачила велику палку, на підлозі. Схопивши, її, я підійшла ззаді Лео, він зразу повернувся та сказав.

-Не раджу,-тут я хотіла, вдарити його, але він зловив мою руку,-Ти знала, що я ходжу на бокс 7 років?-тут він відпустив мою руку.

-Скажи навіщо я тобі?

-Ліпше, ходімо вже,-він піднявся по сходах. Я за ним.