Думки Про Майбутнє

Глава 19

Pov Автор
Влада прокинулась вже в білій кімнаті. Її тіло сильно пекло та боліло. Вона подивилася на руки вони були зв'язані. Дівчина була одягнута в білій сукні до колін. Не вспіла вона збагнути що й до чого як пригадала, що вчора сталося.

-Невже я в божевільній? Боже! Нащо мені це все?!-почала говорити сама до себе.

Дівчина почула як дверна ручка почала рухатись. В дверях вже стояв молодий хлопець. Він був брюнетом, очі блакитно-сірі, губи були пухкі. Хлопець сів на стілець. Він пильно вивчав Владу поки та не заговорила.

-Хто ви? Де я зараз?-дивилася на нього. Він пару секунд мовчав, але згодом відповів.

-Хм, цікаво. Така молода дівчина і вже тут. Я думав що таких тут немає більше.

-Про що це ви? Де я?

-Ох, ти попала в пекло. Це пекло називається псіх-лікарня. Тут ти будеш всі ці місяці сидіти і насолоджуватись болем,-він склав руки наврест та дивився, що ж відповість Влада.

-Як це? Я...я не маю тут бути! Відпустіть!-почала вириватися вона з зав'язаними руками.

Він встав. Підійшовши до неї на стільки близько, що дівчина відчула його подих на своїй шиї. Він нахилився та прошептав.

-Ліпше веди себе чемно. Хто зна може ти тут будеш роками?-потім він вийшов закривши її на ключ.

Вона сиділа і не знала що робити. Минали секунди, хвилини та години. Двері почали рухатись, через хвилину біля неї сидів чоловік в білому халаті. Він тримав в руці ручку та блокнот. Коли він дивився на Владу то щось записував.

-Розкажіть ви знаєте навіщо ви тут?-запитав лікар.

-Я не божевільна!-твердо сказала дівчина. Той щось записав в блокноті, а потім подивився знову на неї.

-Звісно всі тут не божевільні. Можете довіритись мені.

-Чому я тут тоді? Чому мене зв'язали?

-Вам потрібно лікуватись. Те що ви зв'язані то це заради безпеки.

-Розв'яжіть мене.

-Я не можу.

-Чому? Думаєте я нападу на вас?

-Я немаю права.

-То скажіть щоб мене розв'язали!-вже почала кричати вона.

-Владо Ромсток чекайте я покличу лікаря,-він направився до виходу. Постукавши в двері йому відкрили. Він вийшов.