Ця історія про те, як одна дівчина з багатої сім'ї, дізнається, про таємницю свого роду. На перший погляд дівчина самодостатня і ні в чому собі не відмовляє, але одна зустріч перевертає її життя з ніг на голову. Після якої вона повертається в минуле...
Вранці, я прокинулась, та пішла в душ. Потім почала одягатися. Це було ось таке:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Волосся розчесала, та зробила високий хвіст. Спустившись, по сходах, я почула розмову.
-Ма, може розказати їй?-почувся голос Тараса.
-Тарас, ні. Якщо вона дізнається, то почне себе не контролювати.
-Але вона має знати. Скільки ми будемо приховувати?
-Сиди вже тихо. Скоро вона спуститься.
Почувши розмову, я пзайшла на кухню. Тітка сиділа за столом та пила щось в кружці, Тарас стояв біля вікна та дивився.
-Доброго ранку,-якось сухо привіталась я.
-О, привіт. Будеш снідати?-запитала тітка, та встала щоб покласти на стіл тарілки.
-Ні, я не буду. Тітко, а що я маю дізнатися?-сіла за стіл, та поклала руку навхрест.
-Про що ти?-відвернулась та, а Тарас вже обернувся та дивився на мене.
-Не прикидайся, я все чула. Що зі мною?
-З тобою все не так,-сказав Тарас, сідаючи за стіл.
-Тарас, тихо!
-Нє, ти продовжуй, що зі мною?
Я пильно спостерігала, за ним поки той не почав розмову.
-В тебе не просто так голова, весь час боліла. Лікар сказав, що в тебе не виліковна хвороба, так як в твоєї мами. Ти можеш це не зрозуміти, але ми розуміємо,-подивився на тітку, а потім на мене.
-Я що збожеволіла, через удар в дерево?
-Це не просто удар був. В тебе ця хвороба була ще з маличку, але ти цього не помічала.
-Ви напевно, думаєте що я така як вона?! Але це не так!-я встала я вибігла з кухні, побігла до дверей на вулицю.
В голові і досі не вкладалось, що я можу бути такої як вона. Може хтось, скаже що це круто буде схожою на свою рідну людину, але не мені. Я ніколи не розуміла маму, вона завжди то не розуміла, то не хотіла мене розуміти.
