Чи може демон, бути всередині ангелом?

Глава 21

- Так...щось сталося?!.... Ні...нііі!!!- телефон впав на землю з очей дівчини пішли сльози.
- Джію, що сталося?- підійшла до її Инсоль.- Ні...ні...ні!!!!- дівчина зхопилася з місця і побігла.
Ким Инсоль занервувала тому швидко зателефонувала Техьону.
- Алло Тє, що сталося з секретарем Мин?
- А що не так?- здивувався Техьон.
- Їй хтось зателефонував і вона зі сльозами кудись побігла.
- Блін у неї бабуся вже як неділю лежить у лікарні.
- Бідна моя дівчинка- занепокоїлась Инсоль.- сину хоч щось зроби хороше, подбай про неї- сказала Ким і відключила телефон.
Техьон після розмови відразу підірвався з місця і поїхав у лікарню до Джію.
 
Мені зателефонували з лікарні і повідомили, що стан бабусі значно погіршився. З моїх очей пішли сльози я бігла зі всієї швидкості. Коли я забігла в палату то бабусю вже відключили від всіх апаратів та накрили простиню. Я підбігла та схопила її за руку  впала на коліна біля ліжка.
- Бабусю!!...Чому ти пішла!!!??...Чому залишила мене одну!!!?.. ти обіцяла, що будеш завжди зі мною.... Бабусю!!!!!- я ридала зі всієї сили а її хотіли повести в морг.
- Бабусю!!!...Ні... Ти не можеш..... Будь- ласка.....- її повезли а мене тримали санітари - Пустіть!!!... Пустіть мене!!!!- я кричала та впала  колінами на підлогу. -Бабусю!!!!... бабусю!!!!- я встала та стала битися в істерики як раптом хтось схопив мене за руку і прижав до себе.
- Джію заспокойся- я підняла голову і побачила Техьона.
- Відпусти мене....відпусти.... - я била своїми маленькими кулачками його по грудях.
Згодом я стала заспокоюватися але сльози ішли ще сильніше а Тє все так же обіймав мене.
- Джію-почула я голос заді і коли поверталася то побачила МинСока і Кей.
- МинСок, Кей!!!- побігла і зі всієї сили обійняла я їх.
- Джію ти впорядку?- обійняла мене подруга а я лише отрицально кивнула головою.
- Не хвилюйся все буде добре.- обійняв мене МинСок.

   Похорони для мене пройшли дуже тяжко але Субіну було гірше, він постійно питав де бабуся а я лише казала що вона на небі приглядує за нами і з моїх очей ішли сльози. Після похорону МинСок і Кей забрали Субіна ненадовго до себе, а я кожного дня плакала. На роботі Техьон дав мені відпустку. Кожного дня я седіла дома і плакала мені було дуже боляче без бабусі квартира вже не була колишньою.  Більш не лунають пісні, більш ніхто не зустрічає мене, ніхто не пригортує, не дає поради, не вислуховує, не готує сніданок та не будить мене ніжним голосом.
Так прийшов тиждень, єдине що мене радувало це голос мого синочка, який телефонував кожного вечора.
Сьогодні як завжди я не спала а на ранок хтось задзвонив у двері я встала в їх відкрила на порозі стояв Чонгук з пакетами.
- Привіт красунечка- посміхнувся Чон- так, що це з тобою-зайшов він у квартиру.
- Привіт, зі мною все добре-сіла я на диван.
- А де мій маленький Субін?
- Він у Кванжу у МинСока і Кей.
-  Ти сьогодні взагалі хоч щось їла- пішов він на кухню та поставив пакети на стіл.
- Ні- без жодних емоцій сказала я.
- Тобі потрібно їсти. Ти повинна жити заради Субіна- взяв він мене за руку.- тому зараз сідаємо обідати.
Я розуміла що Гук правий, я повинна бути сильною заради сина, але я дуже стомилася бути сильною.
- Джію-з моїх очей пішли сльози а Гук обійняв мене.
Через силу я пообідала з Гуком та пішла до себе. Оскільки завтра мені треба буде іти на роботу а Субіну у садочок.
Вранці я почула дзвінок у двері та направилася їх відкривати.
- Мамо- обійняв мене Субін- я так за тобою скучав.
- Я також мій маленький.
- Мамо ти що плакала?- поглянув він мені у очі.
- Ні ні ти що - посміхнулася я і обійняла сина .
- Добре Джію я поїхав- обійняв мене МинСок- ти сама відведеш Субіна в садочок?
- Так, звичайно, бувай- я закрила двері.
Дома взагалі не опинилося продуктів, тому я зателефонувала Гуку.
- Алло привіт- привіталася я.
- Привіт.
- Гук ти можеш привести продуктів, бо сьогодні Субін приїхав а дома взагалі нічого немає.
- Так звичайно, зараз приїду.
- Дякую, чекаю- я поклала слухавку.
Зробивши всі водні процедури я одяглася і одягла Субіна.
Раптом у двері задзвонили коли я відкрила то до нас зайшов Гук.
- Всім привіт!!- крикнув він.
- Дядечко Гук!! Пливіт- крикнув Субін і прігнув у обійми Чона.
- Привіт, малий.
- Я не малий- зробив обіжану моську субін.- Сьогодні я не можу бути з тобою
- Чому?
- Плосто сьогодні я іду в садочок- засумувала син.
- Ну нічого, всі туди ходять.
- А я то не всі. Я стильний і дуже пливабливий - поправив він волосся- там всі ципочки бігають за мною.- гордо сказав хлопчик а ми засміялися.
Гук привіз уже готову їжу тому ми поснідали, відвезли Субіна та разом поїхали на роботу. Коли я прийшла то мене зустріла і міцно обійняла Ким Инсоль.
- Джію я знаю що сталося. Ти впорядку?
- Все добре- обійняла я її у відповідь.
- Дівчинко моя якщо хоч то я поговорю з Тє і він дасть тобі ще тиждень відпочинку- посміхнулася вона.
- Ні не потрібно, зі мною дійсно все добре- посміхнулася я але сльози придательски пішли.
- Тихо, тихо все буде Добре- гладила мене по голові Инсоль.
- Так..але..як вона могла... Як могла залишити мене одну....- плакала я.
- Джію ти не одна, в тебе є син, вірні друзі, Я і Мінсу та і Чонгук з Тє.
- Ви праві- заспокоїлася я.
- Ось і добре, - стала вона витирати мої сльози- ти завжди можеш звернутися до мене.
-Добре, дякую я піду працювати- посміхнулася я і пішла.

- Доброго ранку містер Ким- поставила я чай на стіл.
- Привіт Джію-встав він- все добре?
- Так звичайно- посміхнулася я і відкрила блакнот.
- Я хвилювався - обійняв він мене а я була в ахує.
- Директор Ким а з вами точно все добре?- відштовхнула хлопця я.
- Так, так. Ну що давай працювати.

На годиннику вже 16:30 і через півгодини треба забирати Субіна, я працювала як раптом мені зателефонував Гук.
- Джію ти на роботі?- запитав хлопець
- Так.
- Можна я сьогодні заберу Субіна з садочку і ми в мене пограємося. А у вечері я привезу його додому.
- З якого це дива ти хочеш забрати мого сина з садочка?
- Ти сама винна.
-Яяя?- здивовано запитала я
- Так. Навіщо ти залишала мене з ним. Я до нього так звик.
- Ти.- засміялася я- ну гаразд але не давай йому багато солодощів.
- Гаразд.
- Якщо мене не буде дома то почекаєте, я хочу сьогодні  сходити в супермаркет і купити продуктів.
- Добре, тоді бувай.
- Бувай.- поклала я слухавку.
  До самого вечора я працювала з документами і це допомагло мені відволіктися від сумних думок.
- Містер Ким робочий час вже скінчився і я вже іду додому-зайшла я в кабінет.
- Так я також уже їду- встав він- Джію може тебе підвести?- підійшов він до мене.
- Якщо чесно то було б не погано- так я погодилася, можливо б раніше і відмовилася але за ці дні я дуже стомилася моральна, тому хотіла швидше додому а не ще їздити по автобусах.
- Добре ходімо-посміхнувся він а я у відповідь.
- Аа містер Ким ви б не могли мені стати біля того супермаркету?- перебила тишу в машині я.
- Біля супермаркету?- поглянув він на мене.
- Так. Просто в мене дома закінчилися продукти.
- Гаразд.
Ми стали біля супермаркету і я вийшла з машини а за мною і вийшов Техьон.
- Дякую директор- вклонилася я.
- Джію робочий час вже скінчився тому ти просто можеш називати мене Техьон або Тє- наклонився він до мене а я почервоніла.
- Боже! Чому це я повинна вас так називати-відвернула я голову.
- Ти така миленька- посміхнувся він- Маленька ти хотіла купити продуктів ну то ходімо- він взяв мене за руку і повів в супермаркет.
Я ходила по супермаркету півгодини а Тє скрізь ходив за мною.
  - Ти скрізь будеш ходити за мною?- поглянула я на нього.
- Так- посміхнувся він своєю квадратною усміхкою.- А ж казав, що підвезу тебе додому.- ми підійшли до касси.
- Не потрібно тут не далеко я і сама дійду.
- З вас 15 600 вон- сказав мені касир.
- Скільки?- я глянула у гаменеуь і в мене не вистачало 5 тис вон.
- 15 600 вон- повторив касир
- Ми мож... - невстигла я договорити як Тє дав свою картку.
- Ось тримайте.
- Дякую- повернулася я до нього- я тобі все віддам.
Коли все було оплачено то Тє взяв усі пакети та пішов до машини. Ми приїхали до будинку та вийшли з машини...
- Техьон-