Чи може демон, бути всередині ангелом?

Глава 32

Мійон підбігла до мене та поглянула спочатку у мої очі а потім на Техьона.
- Ми троє добре знаємо що у Ханиль було татуювання у вигляді пташки.
- До чого тут це!- злісно сказав Техьон.
- А до того- вона схопила мою сорочку та швидко підняла вверх від чого моє тату було видно, я швидко схопила руки сестри а опустила сорочку.
- Ханиль-поглянув якось дивно на мене Тє. - Так чому ж казали що вона мертва.
- Просто через місяць, у ночі, мені зателефонували з місцевого моргу і попросили приїхати на впізнання тіла..
.
"4 роки назад" день смерті Ханиль""
Коли Мійон зателефонуєш з моргу, з її очей пішли сльози. Не зважаючи нате що зараз ніч вона швидко схопилася і поїхала в морг.
- Скажіть будь ласка де я можу побачити тіло своєї сестри- плачучи сказала дівчина.
- Для початку ви повинні оглянути особисті речі покійної.- сказала їй молода медсестра.
- Так звичайно- стала заспокоюватися Мійон, бо зрозуміла, що то могла бути і не її сестра.
- Ось тримайте- дала медсестра пакетик з речами, Мійон відразу його відкрила і побачила там паспорт, свідоцтво про народження та легкого шарфіка якого вона особисто подарувала сестри. В той момент сльози пішли ще сильніше і серце не приємно зжалося.
- Це документи та шарф моєї сестри!
- Тоді ви можете пройти і побачити її тіло- медсестра відкрила двері у холодне приміщення а дівчина наче мертва зайшла- Я залишу вам на одинці, вам потрібно попрощатися з сестрою- сумно сказала медсестра на що Мійон лише кивнула головою і двері закрилися.
Дівчина підійшла до акушерки де лежало тіло її сестри накрите білою простиню. Вона впала на коліна та прижавши шарфик до грудей стала гірко плакати.
- Вибач мене Ханиль!! Вибач будь ласка!!! Це я у всьому вина!!! Це лише моя вина!!! Вибач мені!!! Вибач!!!- з кожним словом Мійон на се сильніше плакала.
Згодом вона встала з колін та підійшла до тіла, коли вона підняла простинь то зрозуміла, що це не Ханиль. Це не її сестра. У дівчини була дуже довге біляве волосся та родимка під правим оком.
- Ти не Ханиль- тихо промовила Мійон.- Але то і на краще, значить моя сестра жива, і у неї почалося нове життя.
Мійон взяла дівчину за руку і побачила там бейджик з її іменем.
- Дякую тобі Мвй Квансу( так звали дівчину). Вибач! Але ти повинна вмерти як Чон Ханиль-посміхнулася Мійон.
" Кінець спогадів"

- Тобто замість Ханиль ти, поховала якусь іншу дівчину?- більш спокійно сказав Юнги.
- А що я повинна була зробити? У мене не було вибору.
- Вибір є завжди- підійшов до неї Техьон.
- А так стало краще, згодом я дізналася, що та дівчина сирота і після її зникнення, ніхто її не шукав і даже не звернув уваги. А за Ханиль я далі продовжувала хвилюватися.
- А навіщо було за мене хвилюватися, я власноруч викинула свої документи і твій подарунок в річку Хан.- з сльозами сказала я. - в взагалі як ти мені впізнала і звідки знаєш про тату!!
- Про тату я знаю з фото які в тебе були у телефонні. А через рік моя улюблена викладачка з коледжу ідучи на пенсію, розповіла мені що її внучка Ханиль народила сина і їй потрібна допомога бо вона ще сама навчається.- спокійно розповідала Мійон.- Я прослідкувала за нею і у парку побачила тебе із дитиною на руках, спочатку я тебе не впізнала але твої добрі манери поведінки дали знати.- поглянула вона на мене- через тиждень я знову прийшла до того парку але там вже була місіс Ван і хлопчик. Згодом ви зникли з того парку і я більше не могла вас знайти. Але коли ми зустрілися в компанії Техьона я відразу тебе впізнала.- посміхнулася вона.
- А звідки ти взагалі взяла, що то дитина Тєхьона!!- злісно сказала Рей.
- Техьон ти бачив Субіна без маски та кепки?- підійшла Мійон до його.
- Ну... ні..- не впевнено сказав Тє.
- А твої друзі бачили, Так Чонгук і Юнги?- Тє поглянув на них а вони лише опустили голову.- а хоч і ти побачити- посміхнулася вона.
- В якому сенсі!!! Як побачити!!! Він лише мій син!!! - я почала істерити.
- Мія!!!!-крикнула Мійон і до залу зайшла моя нянька тримаючи на руках Субіна
Субін як завжди виглядав неперевершено