Кленовий лис

Глава 37 Лисиця

  Прохолодний вітер було відчутно усім тілом. По тілу пробігли мурашки. "Я знову тут, але обернувшись лисиці вже не було. "Чому ж я розумію що це сон?" Кіра перелізла через перила і пішла по дорозі, навколо був темний густий ліс, через який не було видно нічого. "Виглядає неначе хоррор. Вона подивилась на місяць. "Такий червоний, неначе його облили кров'ю. Чому я знову тут?." Йдучи по дорозі вона все ще думала про цю ситуацію. "Якщо існує ця дорога, значить вона кудись мене приведе." Через пару хвилин дівчина опинилась біля того самого маленького храму. Навколо нього знаходився струмочок, тільки вода в ньому вже не була кристально чиста, а бордового відтінку. Храм, який раніше виглядав старим, стояв неначе новий. "Виглядає неначе альтернативна реальність. Кіра замітила що навколо неї почав згущуватись туман, серед нього виднілись руки, які тягнулись до дівчини. Пульс пришвидшився, дихати стало важко, хотя вона розуміла що це всього лиш сон, але все одно боялась. Руки тягнулись дедалі ближче і незнаючи що робити забігла в середину храму. Всередині було темно та пусто, а в центрі кімнати сиділа лисиця спиною до неї.

—Що тут відбувається? Верни мене в реальність. 

— Тепер твоє місце тут.

—Що? 

 Лисиця обернулась, замість очей була суцільна темнота. 

—Я тобі дам ще один день, за кожну працю повинна бути винагорода, якщо до сутінок ти нічого не зробиш ти будеш тут зі мною назавжди.

— Що це за місце?

— Тут знаходяться духи та вмерші люди, і там де ти також.

 Лисиця підбігла та вкусила Кіру за руку. Дівчина вскрикнула і відійшла на два кроки від лисиці. В будинку нізвідки появилась кров, яка затоплювала приміщення, вона попробувала вибігти на вулицю, але дверей не було. Лисиця просто пробігла крізь стіну. Через пару хвилин приміщення затопило повністю, Кірі не хватало повітря, легені знову пекли.

 —Їй знову гірше... Ми не знаємо чи вона взагалі виживе, та й сумма за лікування набігла дуже веливкою, якщо до кінця тижня їй не вдасться вийти з коми, ми відключемо апарат житєєпостачання.

—А що на рахунок того юнака? 

— Його стан також критичний, це буде чудом якщо вони обоє виживуть. 

 Проснувшись в холодному поту вона глянула на руку де її вкусила лисиця. На цьому місці появився укус. "Що за хрень, я ніколи в містику не вірила, але це вже перебір." Вставши з ліжка дівчина вийшла з своєї кімнати і зайшла в вітальню, там на диванчику спав Ваня. "Цікаво яка ж це зараз година, що він ще спить." Кіра направилась в кімнату сестри, та лежала на ліжку дивлячись  вікно.