The last

нове жахливе життя

Вечір. У будиночку, що знаходився на окраєні ЛА, в одному із спальних районів, на першому поверсі горіло світло, але жоден із прохожих, що залишилися не міг бачити, що там відбувається, адже заважали світлі штори.

За столом із кружкою кави у руках, сиділа дівчина, що уже як п'ятнадцять хвилин дивилася в одну точку, яка була розташована десь на стіні. Роздумуючи над усіма сьогоднішніми подіями, вона не почула стукіт, що долинав з-за дверей. Максимально тихо поставивши чашку, із майже допитим напоєм, на стіл та вставши з стільця, повільно підійшла у коридор до вхідних дверей.

- ми знаємо, що тут є дива дівчина на ім'я Лукреція Лучано - промовив грубий чоловічий голос, а слідом за ним знову послідувало декілька стуків

- ☁️чорт, може це пастка і вони, як тільки я вийду, схоплять мене й також заразять?☁️ - роздумувала сіроока, але її думи перервав чоловічий голос, а після нього тихе бряскання зброї

- якщо ти зараз же не вийдеш, то ми будемо змушені вибити твої двері

Тут у голові дівчини спрацював
інстинкт самозбереження. Тихо, навшпиньках вона відійшла від дверей та швидким кроком направилася до своєї спальні, що знаходилася на другому поверсі.

- ми даємо тобі п'ять хвилин! - гукнув незнайомець

Забіглши до кімнати, брюнетка миттєво схопила портфель та почала туди закидувати речі, що можуть знадобитися на перший час - худі, штани, пляшку з водою, яка стояла на столі, п'ятдесят доларів, телефон, зарадяне, павербанк та теплі шкарпетки.

- у тебе залишилося п'ять секунд - почувся злий голос - відлік пішов! П'ять!

Наостанок оглянувши свою кімнату, Лу тихо, аби не привертати зайвої уваги, відчинила вікно та обережно перелізла через нього на дерево.

- Чотири!

Сіроока зістрибнула на землю, трохи пошкодивши ногу, але не звернувши уваги на біль у щиколотці, пролізла під парканом й побігла до лісу.

- Три! - незнайомець кивнув людям у формі ФСБ і ті приготувалися до штурму будинку, у якому уже нікого не було.

Серце шалено стукало, здавалося б ось-ось і воно вистрибне з грудей. Нога почала сил ніше боліти, а тіло уже відмовлялося бігти далі, але зібравшись з силами, дівча продовжувало бігти далі.