The last

Гематоген

Фургон сірого кольору зупинився біля вказівного знаку "Брай стріт". Водій машини заглушив мотор та нещувся він, як Браун буквально вилетіла з салону й попоенталася до аптеки, що знаходилася за декілька кроків від припаркованого місця. Лукреція теж не гаїла часу та вискочила з фургону. Обережно прикривши за собою дверки, а то Галлагер знову почне свою "дурновату лекцію" про правильне закривання дверей, дівчина поспішила за новою подругою.

Двері в середину виявилися відкритими, тому пробратися у середину приміщення було не проблемою. Сіроока пройшла слідом за рудою та одразу ж уловила поглядом потрібні речі: вологі серветки та антисептики. Зірвавши зроку пакет із логотипом аптеки, вона почала набирати в нього декілька великих пачок серветок, вісім пляшок антисептиків, бинти, вату, перекис та пластирі. Загалом вийшло аж два пакета. Тоді дівчина узяла їх в руки та прокрутилася на місці в пошуках Глорії. На диву, рудої щивелюри ніде не було видно. Це трохи забило брюнетку в кут, мовляв куди Браун могла дітися? Але уже за лічені секунди, десь у, здається, підсобні почувся гучний шум, наче щось упало. Із пакетами в руках, Лучано попрямувала на шум. Ручки пакетів неприємно терли її ніжну шкіру на зап'ястках, чим створювали невеликий дискомфорт для дівчини. Покривившись в лиці, вона піджала уста й продовжувала йти на шум. Незграбно відчинивши двері однією ногою, Лу побачила Браун, що лежала на підлозі, обсипана гематогеном та тримаючи у своїх руках коробку. Склавши у своїх голові логічну послідовність подій, брюнетка прийшла до висновку, що гематоген випав саме із коробки, коли кароока діставала її із полиці, але не витримавши рівноваги - упала.

- Лу, знаєш, я колись чула теорію про те, що гематоген не втрачає свого смаку впродовж десяти років, - заговорила Глорія, піднімаючись на ноги й збираючи у коробку розкидані солодощі, - так от, мені здається, що це саме той час, аби перевірити, правда це чи туфта

Лучано із посмішкою закотила свої очі та поклавши пакети на підлогу поруч із дверима, прийнялася також збирати гематоген. Присівши на ноги, вона почала скидувати одну пачку за іншою в коробку, поки руда шивелюра уже розраховувала батончик та куштувала його.

- ммммм, це вше таки не блеф, - із небитим ротом промовила кароока

- ну раз таки не блеф, я теж буду

Розрахувавши другий батончик, Лу трохи відкусила. Смакові рецептори в раз були затягнуті у дивний, але такий смачний солодкий смак. Дівчина посміхнулася, відкушуючи ще один шматок цього медицинсткого смаколика.