The last

Космодром

Вона дивилася на нього, як на якогось придурка. Він справді хоче облазити ввесь Вашингтон в пошуках їжі? Пройшло багато років, вся нормальна їжа вже давно зіпсувалася, а консерви однозначно перестали бути їстівними і повздувалися, перетворившись на металеві недом'ячики.

- та не хвилюйся, - невгавав юнак, - це ж Вашингтон, тут має щось бути, якщо ж ми знайшли їжу в лісовому будинку.

Хлопець крокував далі, повз закинуті магазини, повільно проникаючи в старий мегаполіс, столицю колись могутньої та завжди економічно стабільної Америки. Це однозначно був би цікавий і навіть захопливий бойовик чи якийсь фільм, але в житті, бачачи на власні очі спустошені вулиці, це викликало лише сироти по шкірі та бажання сховатися від цієї порожнечі, надіючись, що це дурний сон чи просто такий жарт.

А й справді, де Галлагер зібрався шукати їжу? Що є таке, що не псується роками і не потребує якогось особливого місця для зберігання. Він почав думати. Відчуття легкої тривоги повільно, але безупинно заповнювало зсередини. Від нього залежало життя їх обох і він не дозволить своїй коханій померти з голоду. Хлопець піджав уста в тонку ліні.

-«Коли не було цього дурного вірусу, чи були люди, яким потрібна була їжа, яка могла зберігатися досить довго і не псуватися? ... Думай, Галлагер, думай!..»

Але в голову абсолютно нічого толкового не йшло і він се більше почав розчаровуватися, продовжуючи йти. Зелені очі із певною напругою бігали по будівлях та білбордах, поки він рухався далі. Магазин побутових приладів.. Ательє..... Продуктовий магазин... Білборд з рекламою від тогочасного всім відомого інженера Ілона Маска: «Побудуй своє майбутнє на Марсі! Приєднуйся до перших людей, які почнуть заселяти Червону планету Марс!». Ейдан фиркнув, трохи зловтішаючись Маском в своїй голові:

« ну шо, заселив планету? Допомогли тобі твої винаходи та інновації?...Та й, що тоді люди б їли на тій планеті без землі... і їй треба було б готуватися до перельоту, як космонавтам...»

Ратом його очі розширилися, а рот трохи привідкрився :

«точно, космонавти.. як я раніше не подумав! Для них же ш створювати спеціальну їжу в контейнерах та тюбиках, щоб довше зберігалася та не пошкоджувалася під час запуску в космос. От тільки, де зараз знайти таке?»

Клітини мозку знову напружилися, в спробі згадати, де в Вашингтоні є таке приміщення з їжею для космонавтів. Однрзначно десь біля космодрому, де була, якщо не зраджує його пам'ять, споруда, де були вчені.. Його очі аж засяяли, а серце забилося швидше.

- Лу, я знаю, де є їжа, - весело промовив Ейдан.

Дівчина трохи поворушилася на його спині, щоб хоч трошки зміними своє положення, адже її тіло надзвичайно набридло перебувати в одному полодені кілька годин. Вона ліниво, наче заспана кішка, яку збудили, потягнулася, але, коли шатенка почула слова хлопця, здивувалася.

- справді? Куди нам треба йти?

- до космодрому

----------------------------------------------------------------------

Поставте зірочку, будь ласка)