The last

далі у дорогу

- сама така!, - подав свій голос Біл.

Руда закотила свої карі очі та підійшовши до валізи коричневого кольору, дістала з віддти чорні штани з ременем такого ж кольору й повернулася до Лучано.

- тобі варто переодягнутися, - промовила вона та суючи у руки брюнетці штани, заговорила до Галлахера, - дай їй щось зі свого верхнього одягу, бо мої речі і так на неї досить великі

Зеленоокий трохи заметушившись, дістав із сірої спортивної сумки білу футболку та сіру кофту на замку. Окинувши оком на свій вибір та перевіряючи чи він чистий, хлопець теж підійшов до Лу та поверх штанів поклав ще й і свої речі.

- це саме менше, що у мене є, - почесав він свою потилицю

- та нічого, я і так вам вдячна за порятунок, - ледь посміхнулася брюнетка, - дякую

- не має за шо нам дякувати, Лу, - сказала Браун, - ти давай переодягайся, - звернулася вона до Лучано, а потім перевела свій погляд на хлопців, - а ви, киш з відси!

Глорія, вигнавши друзів, теж вийшла з фургона, даючи дівчині спокійно переодягнутися.

Як тільки двері фургона зачинилися, Лукреція почала скидати з себе, усю просочену брудом та сирістю, робу. Вона уже здавалася на брудне шмаття. Хмикнувши, темнокоса окинула свої синці й ранки швидким поглядом і потяглася до штанів. Чорна тканина весіла на ній, ніби на вішалці якійсь. Крізь ці штани не було видно худоби в ногах Лучано, що підмітила для себе вона. Затягнувши на своїй талії пасок, брюнетка натягнула поверх свого оголеного тіла футболку та накинула на себе сіру кофту, залишаючи замок не застібнутим. Вона склала свою колишню робу та вийшла з фургону.

В той же час, як дівчина переодягалися, її нові знайомі стояли зовні. Біл сунувши руки у кишені, ходив то сюди, то туди; Глорія стояла, опершись спиною до фургону й спостерігала за своїм "другом"; щодо Ейдана, то він роздумував про щось, час від часу хмурячи свої темні брови.

- ☁️чому ті люди так знущалися на нею?☁️, - думав Галлагер, - ☁️ явно психи якісь☁️

Струсивши головою, зеленоокий почув, як двері фургону відчиняються. Він повернув свою голову на джерело звуку й побачив, як брюнетка, шкутильгаючи виходила із машини. Штани Глорії, хоч і були великовпаті, але все ж таки чудово сиділи на ній. Футболка була явно на 4 розміра більша за той який зазвичай носила дівчина, а сіра кофта доповнювала її трохи дивакуватий образ, що був їй якраз до лиця.