The last

Бутік

Юнак переступив через той самий отвір у вітрині, що й дівчина. Швидко скорочуючи між ними відстань, він не припиняв пильно дивитися на брюнетку, що, наче нічого й не бувало, продовжувала обирати собі одяг, закидуючи собі на плече обрані речі. Зеленоокий, підійшовши впритул до Лукреції настільки близько, що вони навіть легко відчували гарячі подихи один одного, розвернув її до себе обличчям та нахмурив свої темні брови. Його починало дратувати те, що Лу ігнорує його.

- чого ти мене ігноруєш?

- я? - із удаваним нерозумінням запитала юна дівчина, невинно крапаючи перед ним своїми сірими очима. - Я тебе не ігнорую

- мг, я так і повірив у це

Юнак примружив очі та піджав ніжно рожеві уста. Він прекрасно розумів, що ця дівчина спеціально ігнорує його та намагається вивести на емоції, і хоч брюнет намагався не йти на її махінації, але Галлагер відчував, як кров уже почала пульсувати у його венах.

- ходімо, - Ейдан узяв її за руку та почав волокти до виходу із магазину

- агооов! - обурливо вигукнула вона та почала виривати із його міцної хватки. - Я не закінчила обирати одяг!

Хлопець нічого не відповів на її слова, лише продовжив твердо йти до виходу. Тоді сіроока піддалася трохи вперед, що сильно насторожило брюнета, та різко вкусила його за руку.

- ай! - пролунало луною по давно забутому приміщенні. - Боляче ж!

Хлопець змушений був відпустити долоню подруги та навіть відмахнутися в бік, протираючи місце укусу. Брюнетка ж, із обурливим виразом обличчя, витирала свій рот. У середині не почала здійматися буря - як він посмів так вчиняти із нею?!

- ти сам винен!

- я?! Та де?! У чому?! Що я хочу, аби ти виспалася?!

- я не хочу спати, - вигукнула вона, - мені 18, я - не мала дитина!

Зеленоокий зітхнув, протираючи своє переднісся. Ця дівчина починала неабияк діяти йому на нерви... Чому вона ніяк не може зрозуміти, що сон - їй просто необхідний! Поводить себе, як мала, трьохнічна, вередлива дитина...

- давай дійдемо компромісу? - запропонував їй Галлагер та продовжив, - Ти продовжуєш обирати собі речі, але коли ми прийдемо до фургону, то ти ляжеш спати. Окей?

- та не хочу я спати, трясця твоїй матері!

- тоді ти просто подрімаєш, щоб мені спокійніше було