The last

Хата лісника

Міст уже, як пів години тому, був позаду. Чесно кажучи, Ейдан думав, що міст так і залишився із бетону, й навіть не осбипався, бо ж то з бетону. Але, ні. Той міст уже не був таким як раніше. Від нього залишився тільки фундамент, а середина просто розвалилася, тому зеленоокому довелося перелазити струмок, що був чимось схожий на вузьку річку, стрибаючи на каміння у водоймі.

Під його кросівками хрустіли старі дерев'яні палички та стале листя, яке зуміло пережити сувору зиму. Дивно, хлопець уже мав би дійти до хатини, але її навіть не було видно. Може її приховують кущі? Темні брови нахмурилися. Він ж не міг загубитися? Шумно видихнувши гаряче повітря крізь зуби, Ейдан поглядом почав уважно шукати будівлю. Щось всередині підказувало, що брюнет уже майже на місці. І справді. У листі високолистого клена можна було розгледіти старий сірий шифер, а нижче стіни із дерев'яних колод. На обличчі юнака з'явилася блаженна посмішка і він, з усіх сил, що залишили, поспішив що хатини. Ноги стали ватними та на мить навіть здалося, що вони у нього взагалі відсутні, проте, це аж ніяк не зупиняло Галлагера. Хлопець продовжував бігти.
Із кожною миттю, коли відстань між підлітками та будиночком скорочувалася, дихати ставало ставало все важче й відчувалося деяке запаморочення. Ейдан шикнув.

Залишилося ще пару кроків.

Подолавши чагарники, зеленоокий почав обходити хатину. Подаровані широким слоєм колоди здавалися почорнілими, проте, яка різниця? Головне, щоб в середині можна було зберегти тепло. Вікна були старими й також зроблені із дерева, точніше рамка. Підійшовши до дверей, юнак прикусив із середини щоку. Вони були зачинені на колодку. Обережно положивши на лавку, що була поруч із будиночком, Лу, брюнет узяв камінь та замахнувся. У суцільній лісовій тиші почувся звук металу. Через таке жорстке зіткнення камінця та колодки у руках відчувалася дивна вібрація, після якої настала пульсація. На превелике щастя хлопця колодка була стара і ржава, тому із першої спроби упала додолу, як і сам камінець. Двері зі скрипом відчинилися, коли хлопець опустив їхню ручку донизу. Трохи покривившись, Ейдан пройшов всередину, щоб оглянути приміщення й в значити місце, куди можна положили подругу. Всередині юнака "зустріла" кімната у якій знаходився камін, велике ліжко, крісло-качалка та шкура бурого ведмедя на підлозі. Також можна було побачити декілька картин на стінах та опудало якогось птаха. Здається, то був орел.