The last

Облава

Сонні стомлені, насиченою ніччю, очі споглядали, як десь за горизонтом повільно почало підніматися головне небесне світило. Ця ніч була для дівчини, наче тортури. Постійно хотілося спати, навіть очі деколи самі по собі заплющувалися, від чого сіроока втрачала контроль над фургоном і той починав котитися в бік. Чи було важко? Так, однозначно. Авто, зі швидкістю 95 кілометрів на годину, прогналося повз знак "Вілмінгтон", це означало, що до давно спустілого населеного пункту залишалося ще приблизно зо 5-7 кілометрів.

Поза сидінням показалася маківка із рушою шивелюрою. Глорія сонно потягнулася та промовила:

- добрий ранок, Лу

- добрий, - не відриваючи свого зосередженого погляду від дороги, відповіла їй Лучано

- ти хоть спала сьогодні чи всю ніч за кермом провела?

- ммммм, другий варіант

Браун насупила свої брови, із відтінком рудого забарвлення, та стала поруч шатенки так аби її (кароокої) голова була оперта на сидіння водійки фургону.

- та Галлагер взагалі уже знахабнів, змушувати тебе, - почала піднімати гучність в голосі Глорія

- ні, я сама його змусила лягти спати, - засміяла сіроока й, зробивши невелику паузу в своїй репліці, продовжила, - він уже ледь не спав на кермі, тому, хай поспить дитина

Руда дзвінко засміялася, але уже за декілька секунд принишкла, адже згадала, що в цьому фургоні є ще двоє хлопців, котрі зараз перебувають в царстві солодкого сну.

- ти голодна? - написала кароока

- ні, - відмахнувся Лучано, але одразу ж після слів темнокосої у її животі завурчало

- ага, ага, я так і подумала

Браун схопилася з місця та повернулася до пакету у якому лежало ще декілька тих самих батончиків із заправки. Узявши один зі смаком персика, руда необережними рухами зняла з нього обгортку та подала сіроокій.

- хоть це з'їш, а то втратиш свідомість, що тоді мені робити? Цих .. унікумів я розбудити не зможу, - промовила Глорія й після її ж слів почулося тихе хропіння Рудсона. - Так воно ще й хропить!

- дякую

Брюнетка трохи стомлено посміхнулася, через що її посмішка здавалася кривою, та прийняла батончик. Ведучи лівою рукою кермо, правою вона почала, як здавалося, невміло розраковувати цю маленьку упаковку зі смачненьким. Проте, виходило в Лучано це так собі, тому дівчина вирішила піти на трохи не стандартний спосіб відкриття батончика: піднісши до своїх уст смаколик, юначка недбало схопилася зубами за кінчик упаковки та відтягнула його. Та бумашка, схожа чимось на фольгу, котра раніш здавалося б, що порветься одразу ж у руках, абсолютно не піддавалася Лукреції. Панночка фиркнула, випускаючи батончик зі свого роту в долоню.