The last

На даху

Темно. Цього пізнього вечора хмари не затуляли собою синє небо й давали змогу побачити зорі, які поодиноко то сяяли, наче змагаючись одна з одною, хто є найяскравішою, то призначали та здавалися тьмяними. Світлий місяць чудово доповнював цю "картину зоряного неба".

Дівчина у сірій кофті самотньо сиділа на даху фургону. Навіть попри те, що на ній був одяг, її руки, під рукавами, всеодно покривалися сиротами, а губи ледь помітно тремтіли. Вона сиділа розставляючи руки по дві сторони та із піднятою головою дивилася у темне зоряне небо.

- ☁️цікаво, а як би склалося моє життя, якби не ця вся фігня? Чи був би у мене хлопець? Чи пройшла б я відбір до академії?☁️, - роздумувала брюнетка

Але, враз, вона відчула теплу ковдру на своїх плечах. Вона була тепла, м'яка й така приємна для тіла.
Хтось огорнув Лукрецію нею та оперся на спину дівчини. Цей хтось був надто важкий для сіроокої та від цієї важкості вона аж прогнулася вперед.

- йой!, - тихо викрикнула вона

- кхм, пробач, - почувся знайомий голос біся її вуха

Хлопець відсторонився від подруги та сів поруч, схрестивши ноги.

- ти чого не спиш?, - запитав Галлагер в юначки

Вона ж знизивши плечима і перевівши, на пару секунд, свій погляд на "гостя", відповіла йому:

- не знаю.. не спиться мені

Легкий холодноватий вітер подув на підлітків, від чого волосся сіроокої легко припіднялося, а брюнет відчув, як його шкіра миттєво, від холоду, покривалася дрібними сиротами. Ейдан підсунувся ближче до Лучано, торкаючись, частиною своєї оголеної руки, ковдри у яку була загорнута нова "подруга". Даремно він скинув кофту, коли виходив із фургону, адже в футболці було, доволі таки, прохолодно сидіти.

- а ти чого проконувся?, - почувся тоненький голосок брюнетки

- сон не дуже добрий приснився, тому й не сплю, а коли побачив, що тебе в фургоні не має, вирішив подивитися де ти. Думав, може десь вийшла прогулятися й заблукала, а дивлюсь - ти тут сидиш, - хихикнувши відказав їй юнак.

- у тебе хороша інтуїція, - хмикнула вона

Вітер знову подув, але уже із нижчою температурою й зеленоокий трохи поїжився, та  зжався від неприємного холоду.

- піди по кофту, а то ще захворієш

Здається 068 побачила, як він скривився та піджав свої губи. Вона не змінила свого положення - сиділа так само, як і тоді, коли Галлагер накинув на неї ковдру, але бачила кожну зміну в його поведінці.

- я не хочу, і так нормально, - почав заперечувати хлопець

- якщо ти зараз не підеш по кофту, значить, я віддаю тобі ковдру й сама іду в фургон, - твердо промовила Лу й запитала, уже дивлячись на мить у його зелені очі, та відвертає свій погляд знову в небо - ти мене почув?

Йому не хотілося злазити з авто, йди в салон й шукати в темряві ту саму кофту, тому посміхнувшись, він сказав:

- у мене є краща ідея

Брюнет тягне за край ковдри, що був з його сторони та розкриває Лучано. Сівши по ближче, він огортеє іншим кінцем своє тіло й пригортаєтбся до сіроокої. Відчувши який рух та миттєвий холод, що змусив бліду шкіру покриття сиротами, брюнетка повертає свою голову до Галлагера, здивовано дивлячись на його дії.

- й-я звичайно все розумію і я дуже вдячна тобі за порятунок, але ... Ти чув колись про особисті кордони?, - запитала брюнетка, намагаючись відсунутися від нього подалі

- якщо є два варіанти, знайдеться і третій, - із впевненістю сказати він, роздивляючись нічне небо, - розкажи щось про себе?

- що саме тебе цікавить?

Він знизив плечима та посміхався, поки дівчина допитливо роздивлялася його постать, припіднявши одну брову.

- не знаю.. ммммм, з відки ти?

- Лос-Анджелес, якщо я відповідаю на твої питання, то ти теж маєш відповідати й на мої, - впевнено виговорила сіроока, - так буде справедливо

- добре, міс справедливість, - Ейдан голосно засміявся, але через декілька хвилин притих й знову запитав брюнетку, цитуючи її ж слова, - що саме тебе цікавить?

- у мене таке ж питання, як і в тебе

- я теж з ЛА. Яке було твоє хоббі? В сенсі, в минулому?

Лучано відвела свій погляд від юнака, а посмішка на її блідому обличчі зникла. Вона ковтнула набридливий згусток слюни у своєму горлі. Це питання було одне з трьох на які дівчина не мала жодного бажання відповідати.

- давай не будемо про це?, - натягнувши посмішку, запропонувала юнсачка

- емм, добре..

Галлагер був.. розгублений? Він уже встиг налажати і злякати подругу?

____________________________________
Прода на 10 зірок