The last

Шо сі стало?

Уже трохи почервонілі зелені очі, стомлено слідкували за дорогою. З'явилася спокуса прикрити повіки та із головою провалитися в солодкий сон, що так і тягнув до себе у приємні тенета. Але, стоп! Хлопець струсив головою, аби трохи освіжити свій розум. На ньому лежить відповідальність аж за чотирьох людей в цьому фургоні, котрі тихо дрімали під ледь чутну пісню "dark red" (я вам так і плейлист зберу). Сконцентрувавшись на дорозі, брюнет зітхнув. З кожним наступним проїжджаним метром, все більше хотілося   спати або хоча б прилягти.

- Ейд, - почув Галлагер своє ім'я з уст подруги ліворуч, - давай поміняємось місцями? Тобі треба трохи поспати

Повернувши на пару секунд свою голову, юнак зустрівся поглядом із сірими очима, котрі в якомусь очікуванні дивилися на нього.  Шморгнувги носом, він відповів:

- Лу, мені і так нормально. Та й до того ж, я не хочу спати

- ага, ага.. ти кому тут лапшу на вуха вішаєш? Давай зупиняй фургон обабіч дороги і міняймося місцями, бо ти так довго не протягнеш

- то я тобі ще живий потрібен? - розплившись у широкій посмішці, запитав Ейдан

- та ні, мертвий, напевно. Я так бачу, шо тобі вже остаточно мізки поплавило від недосипання, того зараз же ставай обабіч і міняймося місцями

Сіроока, нахмуривши світлі брови, швидко змінила вираз свого обличчя із "очікування" на "сердитість", чим трохи розсмішила хлопця, що той видав невеличке хихотіння. Вона ж нерозуміла, чого це брюнет засміявся, адже Лучано говорила вище сказану репліку із повною серйозністю, а цей унікум знайшов щось смішне в її словах.

-  чого душишся?

- а? - Галлагер перестав хихотіти

- ти оглох? Чого душишся, питаю?

- це просто смішно виглядає, - ширше посміхнувся зеленоокий та продовжив, перед цим кашлянувши, - добре

- що "добре"?

Хлопець перестав давити на педаль газу, повільно відпускаючи її. Він вижав щеплення та зняв передачу. Плавно повернувши кермо на право, юнак зупинив авто обабіч дороги.

- міняймося, - легко поеснув Ейдан себе по колінах й прийнявся виходити з машини

- дивний ти

Не зволікаючи, поки Ейдан сам відчинить їй двері, дівчина легким рухом руки дьоргнула за ручку дверей та відчинила їх. Тоді вона зістрибнула та трохи не розрахувавши своїх сил, почала падати вперед. Уже готувавшись зустрітись із твердою поверхнею асвальтної дороги, сіроока зажмурила очі. Але.. ніякого зіткнення не відбулося, лише її голова "упала" у щось недуже м'яке, як хотілося, та тепле. Чуючи одним вухом биття чужого серця, юначака із нерозумінням розплючила сірі очі та підняла голову.