The last

Підвал

Через годинку кухня була повністю прибрана. От хоч її фото на обкладинку "кухня року" бери. Юнак стомлено присів на дерев'яний стілець, що протяжно скрипнув, змусивши Галлагера трохи скривитися в обличчі через неприємний звук, та швирнув мокру ганчірку у відро із чорною водою. На його лобі навіть з'явилося декілька краплин поту, які він швидко стер рукою. Видихнувши, зеленоокий підняв свій погляд у вікно навпроти. Уже майже повністю стемніло, треба знайти щось поїсти. Так як прибиравши в кухні брюнет нічого не знайшов, то він вирішив пройтися по всьому будиночку. Ейдан піднявся на ноги та, з томи трохи хитаючись, покинув кімнату. Коридор "зустрів" його приємною прохолодою, що не могло не радувати самого підлітка й той легко розтягнув свої уста в посмішку.

- он є якісь двері, - пробубонів собі під ніс зеленоокий і направився до темних дерев'яних дверей. Напевно через неуважність він їх одразу не помітив.

Його рука лягла на металеву круглу ручку та потягнула її донизу й одразу ж на себе. Двері зі скрипом відчинилися, ніби запрошуючи зеленоокого увійти всередину і дізнатися, що там є. Намацавши по ліву сторону себе вимикач, хлопець натис на нього. Світло жовтоватого відтінку розлилося по невеличкій кімнатці в кінці якої знаходилися бетонні сходи. Серце забилося швидше. Що там таке?
Нервово ковтнувши ком, що через напругу зібрався десь посередині самого горла, він рушив по сходах донизу. Над головою можна було розгледіти велику кількість павутини, але через освітлення тільки з комірки, її було погано видно, як і саму сходи, тому, щоб не звалитися з невідомої висоти, брюнет повільно, досліждуючи шлях іншою ногою та притримуючись за стіну обабіч себе, опускався донизу. І от рука наткнулася на якийсь вимикач. Ейдан завмер, але лишень на пару секунд, й рішуче натис на кнопку. В очі блиснуло надто яскраве світло і він, щоб не терпіти неприємне щипання, зажмурив їх. Все це скидалося на якусь дивну фантастику. Комірка із якої в якесь інше приміщення ведуть сходи. Посеред лісу. На хвилиночку! Нарешті зумівши звикнути до світла, Галлагер розплющив очі. Оглядаючи всю довжину сходів, підліток почав швидко перебирати ногами та опускати глибше, таким чином він дійшов до повороту на право. Перед ним постала величезна зала із полицями

- ура, хоча б не помремо з голоду, - подумав брюнет й увійшов до кімнати.

Підлога цього незвичайного підвалу була зроблена із ламінату, а стіни із цегли невеличких розмірів. Напевно так, чисто для декору. Посередині стояв невеличкий шкіряний диван, по боках якого ще двоє крісел із такого ж матеріалу, а посередині цієї всієї "композиції" скляний столик, що густим шаром був покритий пилом, в той час як під стінами стояли полиці із різними закрутками, консервами та навіть деякими паперами із мікрофонами й засобами передачі інформації початку 80-х. Хлопець намурив густі брови. Звідки це все тут взялося? Обережно проходячи біля поличок, зеленоокий узяв до рук одну папку із паперами.