The last

От хто в нашій сім'ї садист і аб'юзер

Ейдан вже відбіг від хатини на 50 з чимось метрів і з грайливим поглядом дивився на дівчину, яка вибігла слідом за ним, але трохи повільніше, навіть не зважаючи на те, що зеленоокий ще й тримав у своїй руці валізку. Йому стало весело перекривлювати і споглядати її реакцію. Це створювало в його голові приємні відчуття та й взагалі, це виглядало досить таки кумедно, а ще викликало в юнака широку, аж до вух та чітких рис його ямочок на щоках, посмішку.

- ти надто повільна, люба моя, - гучно засміявся Галлагер, стоячи на місці

Бігши з усіх сил прямо на нього, дівча, за звичкою її минулого життя, покривало його з ніг і аж до кінчиків волосся на голові, суцільною нецензурою. Звісно це було не із лютті, проте, певна крапля незадоволення в емоціях шатенки була присутня.

- Галлагер, трясця твоїй матері!

Повітря в легенях дещо невистачало, та й ноги, через те, що сіроока різко пустилася в біг, починали боліти в суглобах. Ех, старість - не рвдість, але що поробиш? Внутрішнє відчуття, що присутнє з героїнею ще з малого диьтнства, років так з п'яти, створювало відчуття неприємного самозвинувачення, тому Лу не хотіла, щоб брюнет ніс все сам. Тим паче, що їм йти було що, а навіть самп структура тої валізи не була створена з пір'я чи вати, а з дерева й обробленої шкіри якоїсь тварини. Та й шо казати, коли до власної ваги додавалася ще й маса документів та решти речей.

Вона почала трохи пришвидшуватися, тим самим стрімко прибоижаючись до на диво абсолютно спокійного (не зважаючи на його посмішку) Ейдана. На мить юначка замислилася: чого це він став і дивиться на неї, як баран на нові ворота.. тільки той баран посиіхався. Але то було тільки на мить. Зрештою, це однозначно подегшить їй трохи роботу, а точніше, то перший її крок. Другий - відібрати валізу.

І от, сіроока на всіх парах летить на стоячого на місці хлопчини, готуючись на ходу вирвати з його рук сумку, але, раптом, щось іде зовсім не поплану - він зривається з місця і біжить прямо на неї.

Не встиннувши навіть скласти думки до купи, аби якось зрозуміти, що цей неадекват задумав, вона відчуває як сильні руки піднімають її над землею. З уст дівчини виривається здивований крик, що легкою луною прокочується по густому лісі. Зі страху й несподіванки, Лучано зажмурює свої очі аж до зірочок та міцно хапається руками за все, що було близько. В даному випадку вона зжимала пальчиками плечі юнака, впиваючись в них своїми невеличкими нігтиками, через що Ейдан зашипів з болю та зжав зуби.