Серце Вартового

Розділ 4

Чому Вартовий став Вартовим? Чим обраний заслужив бути Вартовим саме своєї емоції? Як серед тисяч потенційних спадкоємців янголи обирали тих самих?

На це питання могли відповісти хіба що небеса. І Восьма.

Пітер все своє життя піддавався нападкам з боку батька фанатика. Будь-яка помилка сина супроводжувалася гнівом батька, метою життя якого було власноруч виростити справжнього Вартового. Більше смерті Пітер боявся уподібнитися батькові, стати відображенням його злості. Він, як губка, поглинав гнів протягом всього життя, тримав його в собі. Страждав всередині, щоб не шкодити оточуючим.

Ймовірно, небеса благородно вирішили, що настав час йому забирати чужу злість без шкоди для власної душі і відповідно з користю для оточуючих.

Сенер в п'ятирічному віці втратив батьків й періодично піддавався знущанням з боку однолітків щодо життя з бабусею, його гумористичної натури та того, що сповідав християнство. Втім, хлопець завжди знаходив промінчик щастя навіть серед найтемніших днів. Навіть незважаючи на діагноз бабусі, заборону бачитися з нею, — хоча жінці залишилося не більше п'яти років, — вбивство, котре Сенер скоїв вже будучи Вартовим. Він не втрачав здібності знаходити щастя навіть у такі моменти.

Гадаю, саме тому Сенер був першим, кого відзначило Боже схвалення — промінь світла незрозумілого походження, що падав з небес під час Церемонії Посвячення.

Адріан знайомий з відразою ще з дитинства. Покинутий матір'ю, він ненавидів і її, і себе за те, що не став достатньо гідною причиною, щоб Лаура відмовилася від помсти Вартовим. Більш за все на світі боявся стати Вартовим, уподібнитися родичам, в бік котрих відчував лише надмірну відразу. Боявся, що, коли настане час, виявиться недостатньо сильним, щоб протистояти їй.

Не дивно, що Адріану хотілося дбати про мене. Прийомний батько кинув мене, як його матір, а мамі довелося поїхати за тридев'ять земель. В якомусь сенсі він побачив в мені себе, хотів оберігати так, як свого часу не оберігали його.

Кай, як і кожна дитина, був надто допитливим в дитинстві. От тільки почуття радісного збудження, котре в ньому викликало все нове і незвідане, зростало разом з ним. І відмінною рисою впливу цієї емоції на нього було те, що все почате він доводив до кінця, чим міг похвалитися не кожен. Хлопець майстерно грав на гітарі і скрипці, вмів керувати вертольотом, зі стовідсотковою влучністю стріляв з декількох видів вогнепальної зброї і в середній школі навчився читати руни.