Серце Вартового

Розділ 28

— Їй знадобиться час, щоб впоратися з усім цим.

Спокійний, тихий голос огорнув свідомість зі всіх сторін, немов м'яка хмарка. Подібне однозначно було одним з тисяч талантів Мерліна. Я не розплющила очей, дозволивши собі ще хвилину відпочинку. Череп буквально тріщав по швах, а права частина чола оніміла. Коли зіниці зарухалися під повіками, скроню прострелив укол гострого болю. А що ж буде, коли розплющу очі? Просто сяду?

— Не знаю, як з таким взагалі можна впоратися, — після короткої паузи відповів жіночий голос. — Спершу смерть Елізабет, потім Айліен, вся ця кривава бійня... ці діти взагалі не мали знати, що таке смерть, принаймні не так рано.

— Мене більше тривожить те, що вона збиралася спустошити Сіріуса. Спланувала все заздалегідь, покинула замок, не сказавши нікому й слова. Тесса була готова пожертвувати всім, тільки б покарати батька за скоєне. Безумовно, вона хотіла вберегти обраних, але... я, зізнатися чесно, хотів би повернутися в ті часи, коли дівчинка довіряла мені. Довірилася б достатньо, щоб розповісти про свій план.

— Ну-ну, всі вони рано чи пізно вчаться ходити без нашої допомоги. До того ж, може, саме ця цілеспрямованість і стала причиною, чому небеса обрали її? Подумай, Мерліне, ніхто з нас не зважився б на подібне. І з впевненістю ніхто б не став Спустошувачем, залишаючись вірним Вартовим. Ба більше, якби небеса не були готові до фінального пункту плану Тесси, навіщо тоді було додавати таку здібність до всього того, що дівчинка вже може? Адже немає іншого способу, щоб виявити здібність забирати чужу магію.

За словами жінки послідувала затяжна пауза. Мерлін тяжко зітхнув.

— А бідолаха Даррен? Вона ж збожеволіє. — Голос наставника звучав так, ніби він готовий був заплакати. Ніби сама згадка про Даррена завдавала болю.

Даррен? Я напружилася і негайно розплющила очі. В голові стояв дзвін, а вуха, навпаки, заклало. Морок в приміщенні розріджувало полум'я декількох свічок, чиї вогники спочатку, здавалося, витали в повітрі.

— Що з Дарреном? — прохрипіла я, підіймаючись на ліжку. Протерши очі, викликала новий укол болю в правій скроні, але кімната, як мінімум, набула чітких контурів. Вогонь припинив парити в невагомості, повертаючись на воскові ніжки.

Обабіч ліжка, один навпроти одного сиділи Мерлін та Хелена. Не може бути! Довелося ще раз протерти очі. Якщо це Рейвен, а я з переляку сплутала її зі старою черницею, дівчина не пробачить мені навіть за тисячі років. Але ж ні. Ось вона. Абатиса власною персоною.