Серце Вартового

Розділ 12

Два дні.

Стільки минуло після перших нічних походеньок Локі.

Наступного ранку він не вимовив жодного слова. Помітивши, що змінила його футболку на мішкувату жовту, — що він і приніс раніше, — Локі несхвально пирхнув і пішов. Знову. Грюкнув дверима і пішов, а був всього лишень полудень. Та й футболку довелося змінити тільки тому, що забризкала стару чаєм.

У вікні я побачила, як Локі наблизився до візка з хот-догами. Дін мовчазно кивнув своєму вбивці і продовжив грати на телефоні. Хоча поряд вже стояла дівчина, готовати замовляти. Це була не повненька Кайла і не красуня Мікелла. Ця виглядала як ті туристки європейки, що часто-густо обідали в ресторанчиках Кіто.

Неочікувано і для неї, і для мене, Локі обійняв незнайомку за талію і притягнув до себе. Він знав, що спостерігаю. Для цього не потрібно було навіть дивитися у вікно. Дівчина нервово хихикнула і щось сказала, та Локі перервав її. Його долоні обійняли обличчя дівчини, вказівні пальці затрималися на скронях. Ох, ні!

З рук на підлогу впало чергове горня. Він спустошив її. Вкрав емоції у мене на очах. О Господи! Аура дівчини спорожніла до останньої краплі страху та нерозуміння, досі живий погляд вкрився пеленою. І він кинув її. Взяв і пішов, залишаючи без частини душі.

Відвернувшись від вікна, я опустилася на ліжко. Візьми себе в руки, Тессо. Якщо покажеш, наскільки це засмутило тебе, Локі продовжить спустошувати людей просто аби допекти. Тому що саме таким він і був. Не треба шукати в ньому те, чого там зроду-віку не було. Локі — Спустошувач. Вони всі злі і жорстокі, не кажучи вже про те, що їхньою головною метою є винищення Вартових.

Останні два дні він приносив їжу і знову йшов. Де був і що робив — відомо лише Богу. Сидіти під замком в цих стінах було нестерпно. Особливо в ті моменти, коли мене охоплювало особливе чуття. Вчора довелося просидіти в ванній дві години, тому що Адріан ніяк не міг знайти Залу Управління. Через тривале пощипування в животі увесь сніданок вийшов назовні, і до кінця дня в горлі неприємно першіло.

От зараз, мені, як дитині, не терпілося втнути щось не дуже розумне. Кай, на подив, швидко впорався з цікавістю та збудженням, що охопило когось, хто знаходився достатньо далеко, та почуття цієї людини були настільки міцними, що руки почали тремтіти. Я мала щось зробити. І на підсвідомому рівні вже давно вигадала, чого саме хочу.