Серце Вартового

Розділ 7

Коли жовч нарешті відступила, і я зі спокійною душею відсунулася від унітазу, усією увагою заволоділа кімната. Ванна батька за розміром могла б зрівнятися з футбольним полем. Тут було все і навіть більше. Душова, ванна, джакузі, навіть... величезний акваріум з рибками.

Рибки. Навіщо людині рибки у ванній кімнаті? Може, вони заспокоювали його? Прямо перед очима пропливла вирячкувата дрібнота з блискучою помаранчевою лускою. Може, він посвятив їх в свої плани по захопленню світу?

Стеля була дзеркальною, і візуально це робило кімнату ще більшою. Згори на мене витріщалося відображення почервонілої від недавнього спалаху дівчини з роззявленим від подиву ротом. Умивальників, як і в мене, було два. Господи, та тут можна жити!

Я зазирнула в масивне дзеркало в грубій золоченій рамі і зітхнула. Ще вчора шкіра була чистою, сьогодні ж вона знову вкрита дрібними подряпинами ніби... ніби на обличчя посадили скажену кішку. Або ж навпроти вибухнуло дзеркало. Руки та шию вкривали м'які бинти.

Колись Пітер відчитав мене, бо намочила його перев'язки. Пальці за інерцією потяглися до шраму на плечі. Що б він сказав про відстійність ситуації, в котру влізла з власної волі? Найімовірніше, назвав би мене слабачкою.

Відображення знову зітхнуло, ніби це могло покращити ситуацію, а потім стягнуло нічну сорочку і бинти. Порізи трохи щипало при потраплянні води та гелю для душу. Цей незначний дискомфорт наполегливо закликав повернутися до сьогоднішньої ночі. І я розуміла, що, як би не хотілося, та мозок свого досягне.

Навіщо Локі зробив це? Навіщо взагалі вночі припхався до моєї кімнати? Якщо хотів принизити, розлютити чи засмутити — міг просто розпочати звичайну розмову. Зазвичай саме цим і закінчувалося. Але ж ні! Цей сучий син обрав нову тактику. А я піддалася. На одну коротку мить повірила, що та свобода, котру іноді відчуваю поряд з ним, могла бути чимось позитивним. Як можна було забути, що зараз в моєму житті нічого не трапляється просто так?

І все ж його погляд не давав мені спокою. Було в ньому щось, що змусило повірити. Адже якщо людина взагалі не щира, то й в діях її видно фальш. А для чогось ж Бог нагородив мене магією. Мала ж я, чорт забирай, на якомусь підсвідомому рівні відчувати, де правда, а де брехня. Я ж бісова майбутня королева!

Я провела долонями по волоссю і підставила обличчя під гарячу воду. В скронях пульсувало від швидкості, з котрою крутилися шестерні в голові. Чому я завжди відповідала на провокації? Знущання Пітера, звинувачення Адріана, от ще й Локі... Яким чином Локі взагалі отримав місце в одному списку з Пітером і Адріаном? Може, я навчуся ігнорувати подібне за дві тисячі років? Айліен, здається, так і не навчилася.