Сіріус розреготався. Голосно та з почуттям. Хоча цей сміх зовсім не приховав його нервозності. Власне мені самій довелося втиснути нігті в долоні, аби пальці не тремтіли.
— Тессо, ти не можеш цього зробити. — Це звучало майже по-батьківськи тепло, ніби люблячий тато намагався пояснити дитині, що вона не може дихати під водою так, як робить це на землі.
От тільки я не була звичайною дитиною, а Сіріус — люблячим татком.
— Чому? Я ж була в списку «гідних кандидатів» Грегорі. Саме цього ти й хотів, — вишкірилася я. — Це був гарний хід. Залишити листи в столі.
Я підійшла до Сіріуса, вдивляючись в його кутовате обличчя. Чорні очі, до країв наповнені жагою помсти. Шрам, що рваною смугою перетинав щоку. Лінію стиснутої до побіління щелепи підпирав комір дорогого пальто.
— Я твоя точна копія.
Батько намагався поховати емоції в глибокій прірві, що зяяла у місці призначеному для серця, а у мене після словесного визнання цього факту сіпнулося око. Вистачило лише секунди погляду на його паскудне лице, щоб зрозуміти для себе — я прийняла правильне рішення.
Підкоряючись поклику, з землі вискочив виступ, що цілився Сіріусу прямо в гомілку. Король Спустошувачів покірно впав на коліна, в його аурі не з'явилося навіть краплі страху. Чому він не пручався? Невже дійсно так певен, що я не втілю в життя запланованого? Правий кутик його губ поповз вгору, з'єднуючись зі шрамом, а примружені очі відкрито кидали виклик.
Шкода, він не знав, що його дочка аж надто охоче приймає виклики. Пальці, що опустилися на його скроні, майже не тремтіли. Серце не зупинилося від того, що я з власної волі перетинала межу здорового глузду. Погляд Сіріуса на мить відділився від мого обличчя, і батько незадоволено прицмокнув.
— Тессо, не роби цього!
Крізь стіну ненависті пробився вереск Айліен. Якщо вірити одному лишень голосу, то жінка мала бути на межі істерики.
— Спробуй не керувати життям хоча б нашої доньки, Айліен! — Сіріус повернув погляд на мене. — Чи ти тільки цього й чекала, Тессо?
Не треба було навіть обертатися, щоби знати, хто стоїть позаду. Енергія кожної рідної людини мала в собі щось унікальне, що відрізняло її від інших. Проте одна особлива таки наполягла, щоб я швидко позирнула за спину.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Серце Вартового
خيال (فانتازيا)Продовження книги «Дорогоцінні Емоції. Восьма». З моменту, коли вісімнадцятирічна Тесса Стоун дізналася про існування Вартових Емоцій, минуло два з половиною місяці. Дівчина знайшла справжніх друзів, зустріла рідну матір та зуміла розгадати таємницю...
