Серце Вартового

Розділ 15

Дорогий щоденник,
Сьогодні 21 вересня, година 18:47. За словами Локі, в Боготу ми в'їхали пів години тому. Надія на те, що останній уявний запис було зроблено в маєтку батька, вмерла. Ми однозначно їхали довше, ніж сімнадцять годин, і я готова була вмерти. Після маленького спектаклю, що ми з привидом Салазара влаштували для Локі, хотілося щезнути. Провалитися крізь землю. Ми втратили добрих сорок хвилин. Навіть той факт, що під кінець дороги Локі трохи заблукав, не зміг перевершити мою витівку. Який сором!

Скільки ниття. Здається, моєму внутрішньому щоденнику скоро знадобиться особистий психолог.

Локі кинув сумку на ліжко і вийшов в коридор. По тихому бурчанню можна було визначити, що йому треба ванна кімната.

В Боготі ми перехопили однокімнатну квартиру на дев'ятому поверсі, майже в центрі міста. З вікон відкривався чудовий вид на вузькі вулички, що звивалися між різнокольоровими будинками, храмами, парками та багатоповерховими офісними комплексами. Нове помешкання було просторішим та краще облаштованим. На білосніжних стінах головної кімнати в деяких місцях визирала декоративна цегла, і, клянуся, дизайнер продав душу дияволу, тому що мені сподобалося. Мені. Після двох місяців життя в цегляній коробці під землею в центрі світу. Якраз коло правої цегляної стіни стояло двоспальне ліжко, заввишки десь з два з минулої квартири. Під ним лежав килим оливкового кольору, а коло дверей на вузький балкончик — такого ж кольору канапа.

Стягнувши толстовку, під котрою досі залишався карнавальний топ, жбурнула її на диванчик. Не знаю, як Локі вдалося одягнути мене після тої істерики, і яким чином він досі ходив по цій землі. Не те щоб я хотіла вбити його в нормальному стані, та дивно, що не зробила цього під час магічної гарячки. Діставши з сумки жовту футболку, попленталася до ванної. Швидше б заснути. І було б непогано прокинутися вже в Центрі, в оточенні родини. Чомусь здавалося, що ще один такий наплив емоцій, і дійсно вибухну.

От. Лайно.

Чому? От чому не замикати двері? Особливо коли на дверях такий гарний замочок, а ти такий роздягнений по пояс. Виявляється, води з пляшки не вистачило, щоб змити увесь грим, тому Локі виправляв це ось тутечки. Не замкнувши двері. А мій емоційний стан аж надто рухливо перетинав то низькі, то критично високі позначки дозволеного, тому просто заклякла на порозі. Локі запитально подивився спідлоба, широка брова поповзла вгору.