Серце Вартового

Розділ 10

Причин для пробудження було одразу декілька.

По-перше, відчуття, що мене з ніг до голови облили відром води. Нічна сорочка змокла наскрізь, волосся, що склеїлося між собою, тяжкими пасмами прилипало до обличчя, залізаючи прямо в ніздрі. По-друге, звідкись доносився надокучливий свист, що нагадував вісника апокаліпсису в лиці старого доброго будильнику в Центрі Управління.

Я повільно розплющила опухлі очі і ватяними пальцями прибрала волосся з обличчя. Востаннє почувалася такою дерев'яною після пари днів без свідомості, коли в мене стріляли. Закляклі м'язи тихо стогнали, чоло вкрилося потом. Не дивно, адже на мені лежало мінімум п'ять ковдр.

Скинувши їх, озирнулася навсібіч. По жовтим стінам стрибали зайчики, танцюючи своєму сонячному творцеві, що заглядало в віконце. Однією з головних сцен для світлової вистави стало двоспальне ліжко, вкрите ніжно-блакитною постільною білизною, на котрій я й лежала. Свист поступово затих, і слух вловив тихий спів. Стоп.

В голові по черзі замаячили спогади, змінюючись немов слайди на проекторі в класі. Ліс. Монастир. Хелена. Локі!

Негайно зіскочила з ліжка, що виявилося ще тою помилкою. Від різкого руху запаморочилася в голові, і я розпласталася на підлозі, немов млинець, що впав з пательні. Трясця. Мені вдалося впасти з низького ліжка, що більше нагадувало звичайний матрац, кинутий посеред кімнати. Слава всемогутній Королеві Вартових!

Ноги виявилися ватяними і налитими свинцем водночас. Тихий спів вабив до аркоподібного проходу, завішеного фіранками з дерев'яних бусин. Нутрощі стиснулися в клубок ще до того, як взнала, що за ними. Що це? Невже натяки славнозвісної інтуїції?

Затамувавши подих, я просунула голову між різнокольорових кульок. Наступна кімната нагадувала кухню. Саме нагадувала, тому що в ній поміщалися лише стіл, газова плита, маленький холодильник і три дерев'яні, пофарбовані у молочно-білий колір шафки.

Відблискуючи в сонячному світлі, каштанові завитки оточували його голову, немов ореол. Шию залоскотали тривожні мурашки. Погляд ковзнув до виходу з кухні, що закликав до негайної втечі. Локі стояв коло плити і тихо наспівував. А потім завмер. М'язи спини під темно-синьою футболкою напружилися, і Спустошувач повернув голову вбік.

— Принцесо, я б на твоєму місці не вставав з ліжка ще декілька днів. Не для того я боровся тиждень підряд, щоб ти взяла і змила все в унітаз.