Серце Вартового

Розділ 14

Все вказувало на те, що у мене таки почався гострий напад клаустрофобії.

Попереду завмер найсправжнісінький спустошений, на зморшкуватому обличчі землистого відтінку блиснув холодний оскал. Саме з таким виразом мене вже намагалися вбити, коли ми з Сенером ховалися в лісі. Ба більше, у них майже вийшло.

Локі напружився, рушив вперед і, затуливши своїм тілом, сховав мене від погляду спустошеного. Я подумки приготувалася до неминучого.

— На жаль, костюми принцес з'являться ближче до Гелловіну, — промовив Хосе, вперши руки в боки.

Ймовірно, стилісту не сподобалося з яким тоном розмовляв спустошений. Бідолашний гадки не мав, хто перед ним стоїть і на що здатен. Навіть я не до кінця усвідомлювала, на що вони готові заради хазяїна.

— Забирайся звідси.

Від голосу Локі на шкірі виступили сироти. Спустошений схилив голову набік, щоб мати змогу зазирнути мені у вічі.

— Тільки з цією крихіткою.

Волосся на потилиці стало дибки. Локі стиснув і розтиснув кулаки, швидко позирнувши на мене через плече.

— Панове, прошу покинути мій салон і владнати свої справи назовні. Ванессо, ти можеш залишитися тут.

Я одразу й не зрозуміла, що Хосе звертається до мене. Далебі, зовсім забула, що крім нас тут ще хтось є.

Спустошений пробубонів щось невиразне і, витягнувши пістолет, поцілив ним в Хосе. Стиліст з виском підняв руки, а Локі ледь помітним плавним рухом вихопив ніж з внутрішньої кишені шкірянки і метнув його в спустошеного. Лезо наполовину увійшло в горло чоловіка, і звідти ринув струмок густої темно-червоної крові. Пістолет впав на підлогу, руки спустошеного обхопили шию, а там, де на обличчі мав би відображатися страх, не було нічого. Він ніби ліктем вдарився і відчув секундний біль, а не помирав через дірку в горлі. Це так жахливо неприродно! Аж моторошно.

Наш з Хосе пронизливий вереск луною відбився від стін, заглушаючи булькаючі звуки, що перед смертю видало тіло спустошеного. Не очікувала від себе такого, враховуючи, скільки жорстокості встигла побачити, та ця кров і його скам'яніле обличчя... Це ненормально. І було б легше, якби я була бісовою королевою. Точно було б. Адже так?

Хосе тремтливими руками занишпорив в кишенях брюк і дістав телефон.

— Oh Dios mío... Я телефоную 156.