Серце Вартового

Розділ 17

Я обернулася до Локі, щоб упевнитися, що він теж бачить Даррена. Адже колективних галюцинацій не буває? Звісно, сподівалася, що побачу Даррена й інших вже завтра, але кого обманюю? Не вірила в це навіть на шістдесят відсотків. А він ось. Ось близенько. На відстані витягнутої руки.

— Господи Боже мій... Даррене, це правда ти?

Голос тремтів як лист на вітрі. Я наблизилася до Даррена, щоб краще роздивитися. Друг впився в мене поглядом, ніби, як і я, не міг повірити, що стою перед ним. Коли палаючі дроти в голові нарешті припинили створювати коротке замикання, і той факт, що Даррен зараз настільки близько, без перешкод увійшов в свідомість, я обійняла його. Щока притиснулася до його серця, що в найближчому майбутньому могло луснути, аж так сильно билося.

— Ми всюди шукали тебе, це жахливо довга історія...

— Група «А» в п'яти хвилинах їзди, інші вже в Еквадорі, — сказав чоловік-тінь, ховаючи в кишеню телефон. — Мене звати Ланселот, я Вартовий Цікавості шостого покоління.

Ланселот ввічливо не втручався в наші з Дарреном обійми, натомість повернувся до Локі.

— Локі, що з тобою стало? — хрипко запитала друга тінь, що тихенько спостерігала за ситуацією від вікна.

На її грудях палав смарагдовий вогонь, та в аурі не відчувалося і краплі страху. Отже, вона колишній Вартовий.

— Ніколи не почувався краще, ніж зараз, Аґнес.

Локі з шипінням витягнув ніж з руки і, піднявшись на рівні ноги, жбурнув його в бік. Аґнес притисла пальці до рота, дивлячись на закривавлену долоню Локі. Даррен відпустив мене і перемістився таким чином, що я опинилася позаду. Ланселот крутив в руці третього ножа, даючи до зрозуміння, що готовий скористатися ним будь-якої миті.

— Тессо, ходи сюди.

Локі, якщо б хотів, міг порізати поглядом. Навіть дрижаки по шкірі побігли. Ще й ця кров, від якої неможливо було відірвати погляд.

— Вона нікуди не піде з тобою, — з неприхованою погрозою в голосі заперечив Даррен.

— Я... — я зробила крок вперед, не знаючи, що сказати.

— Ми вклади угоду, Тессо, — повільно, майже по складах сказав Локі і, сіпнувшись вперед, майже вхопив за руку.

Майже. Бо Даррен зреагував швидше і відсунув мене вбік. Цієї ж миті з коридору вискочив черговий незнайомець і заїхав кулаком прямо в щелепу Локі. Це був несподіваний напад, тому Локі не захищався і, повалившись назад, вдарився головою об залізяку на ліжку. Здається, я навіть відчула вібрацію від удару у власній голові.