Серце Вартового

Розділ 25

В зброярні, — кам'яному підвалі, куди скинули купу дрантя, на кшталт доісторичних залізних обладунків, — сперечалися сильніше, ніж я очікувала. Ну реально! Хлопці так гучно виражали незадоволення, що у мене під кінець задзвеніло в вухах.

— Зі всією повагою, хлопці, у мене реального бойового досвіду більше, ніж у вас разом взятих, — я вперла руки в боки.

До того ж якщо все піде так, як думаю, нікому не доведеться битися взагалі.

Зрештою я все ж отримала два пістолети та ножа. А хлопці, всі як на підбір, озброїлися не гірше самого Геральта з Рівії. Даррен вчепився в старовинний лук і любляче водив пальцем по гострому пір'ї однієї зі стріл. Зі всіх нас тільки він міг надати перевагу цьому лахміттю. Безперечно. Пітер десь надибав набір зірочок для метання. Коли він підняв одну до обличчя, щоб упевнитися, чи достатньо вона гостра, я раптом усвідомила, що це дійсно перша серйозна битва з можливістю фатального фіналу для усього двадцятого покоління. Крім мене. Та Сенера.

Коли Річард запропонував йому парочку кинджалів, Сенер ввічливо відмовився і зупинив вибір на вогнепальній зброї. Перед очима виникла непрохана картинка з минулого, коли спустошений, простромлений кинджалом друга, полетів у прірву. Вираз обличчя Сенера і біль, що верещав в його очах і серці. Спогади зникли, коли я, схаменувшись, піймала косий погляд Сенера. Ймовірно, він теж не зміг не згадати.

— Байдики б'єш, високосте? — запитав Кай і зупинився поряд, перекочуючи між пальцями крихітну кулю.

— Наскільки це можливо, — коротко усміхнулася я, запхавши руки до кишені толстовки.

Солодкі парфуми Сенера навіювали оманливе відчуття дому, і це водночас зігрівало і краяло серце.

— Ми готові захищати тебе, і повір, він не отримає тебе, не важливо, батько він тобі чи король темряви.

— Король темряви? — перепитала я.

— Ну, чи темний князь, — задумливо вимовив він.

— О Господи, ти невиправний.

— Я божественний! — заперечив і підморгнув Кай.

І когось мені нагадував. До бісиків. До болю в серці. До бажання розревітися перед усіма ними. Тим часом Кай поклав руку мені на плече і, дружньо плеснувши, кинув кулю на стіл за спиною.