Пройшов рік.
Дівчина ходила магазином поливаючи квіти.
Раптом хтось зайшов, то був чорношкірий чоловік.
Одягнений був у сірий костюм із краваткою та капелюхом на голові.
- Вибачте мадам... я розумію, що не маю права просити, але...
- Сер щось трапилося? - спокійно запитала Луна, подивившись на трохи стривоженого чоловіка.
- Мені потрібні квіти, багато моїх знайомих порекомендували вас, тому що ви продаєте їх незалежно хто перед вами
- Ох звичайно - з усмішкою сказала вона - Які бажаєте? Для кого?
- Для дружини, вона любить білі лілії, у вас такі є?
- Так, звичайно, тільки сьогодні доставили - з усмішкою відповіла вона, показуючи на них.
- Можна тоді десять штук?
- Можна і потрібно, ваша дружина буде шалено щаслива - відповіла Луна красиво склавши квіти в упаковку і підрізавши їх.
Віддавши їх, він заплатив і сказав:
- Дякую вам величезне – з радістю в голосі сказав чоловік і пішов.
- Гарного дня!
За годину прийшла Марі.
Одягнена була в легку білу сукню з квіточками, волосся майже доходило до лопаток.
На голові був білий обруч із бантиком.
Зайшовши в будинок від неї пахло ароматом квітів, сама вона була радісна і світилася, як сонце.
- Як успіхи у моєї Луні - усміхнувшись спитала вона.
- Як по маслу, прибуток зростає з кожною моєю усмішкою – відповіла дівчина.
- То це просто чудово! - сказала Марі, обійнявши подругу.
- Як у тебе справи? Як погуляла з Майком?-з єхидною посмішкою запитала Луна.
- Хах ... ну, справи нормально ... - почервонівши сказала вона.
- Значить цілувалися – з усмішкою промовила дівчина.
- Все ти знаєш! Ти що стежила за мною? - саркастично запитала Марі, притулившись до руки дівчини.
- Та що ти, я думки твої прочитала! – з таким самим сарказмом відповіла Лунарія.
За цей рік вони стали найкращими подругами.
Луна намагалась багато разів повернутися, але її сили начебто були заблоковані.
Але вона не втратила надію, ще трішки і вона обов'язково повернеться.
Клієнтів було багато, на годиннику вже 20:46.
Марі попрощалася з подругою і пішла зі своїм хлопцем, Луна тим часом закривала магазин.
Наступної миті вона почула і побачила як у небі зібрались дивні хмари, поки вона не зрозуміла, що це портал.
Швидко закривши магазин, дівчина поклала ключі від нього в сумку і побігла у бік величезного порталу, але прибігши туди і не побачивши нічого і нікого, вона трохи заспокоїла своє дихання і вирішила оглянути місце.
Її пошуки нічого не дали, не знайшовши жодних слідів, дівчина пішла, але зрозуміла, що потрібно буде перевіряти це місце.
Ідучи тротуаром і думаючи що ж то було, вона почула голос своєї подруги яку притиснули якісь придурки, зрозумівши що не можна це просто так залишити вона підбігла до них і вліпила одному з них у морду, другому дала по яйцях, поки двоє були не в змозі битися, третій притис Марі спиною до себе і приставивши ніж до її горла сказав:
-Піди по хорошому драна ти курва , вона наша, нам її продали за хорошу ціну
- Тільки не кажи , що це зробив твій хлопець-сказала Місяць дивлячись на подругу.
- Т..так - тихо схлипуючи сказала вона.
- Чорт... я не можу просто так залишити тебе
- Допоможи...- благала дівчина.
- Закрий рот погань! - скрикнув чоловік, притиснувши ніж сильніше до тендітної шиї.
- Марі, мила заплющи очі - з ніжністю попросила Місяць дивлячись на чоловіка з люттю.
- Добре...
Коли її подруга закрила їх, Луна підняла руку і стиснула в кулак, маньяк почав задихатися і випустив ніж.
З кожною секундою він повільно вмирав, а вона стискала руку все міцніше і міцніше доки не побачила бездиханне мертве тіло.
Двоє його друзів боялися поворухнутися, обернувшись до них сказала:
- Самі винні... - сказавши це вона знову підняла руку.
Вбивши і їх, дівчина підійшла до подруги і обійняла її.
- ..Як ти це зробила?... - Притулившись до своєї рятівниці запитала вона.
- Це неважливо ... головне тепер ти в безпеці - сказала дівчина, погладжуючи подругу по голові - "Бачив би це П'ятий ..." - подумала вона.
- Пішли до дому...- тихо попросила Марі.
