Настав ранок.
На вулиці йшов дощ, дівчина прокинулася вставши з ліжка взявши з собою рушники і одяг щоб переодягнутися, вона пішла у ванну кімнату.
Після водних процедур на неї чекав приготований сніданок: Оладки з солодким кленовим сиропом та чай.
За столом уже сиділа подруга і пила свою каву з вершками.
- Доброго ранку Марі - з усмішкою промовила вона.
- І тобі доброго ранку - тим самим відповіла подруга.
За годину Луна пішла до своїх близьких друзів.
Зайшовши в будинок вона обтрусила свою парасольку і поставила біля дверей, піднявшись сходами , перед нею з'явилася картина:
Дієго з раною сидів на дивані, біля нього була дівчина, яка обробляла її.
П'ятий ходив з кута в інший кут , над чимось міркуючи.
Клаус дивився на всіх, сидячи в кріслі.
Лютер щось їв , також дивлячись на них.
- Народ! Доброго ранку, ледве до вас дісталася , на дворі така злива - сказала дівчина посміхаючись поправивши волосся - А тебе я раніше не бачила, як тебе звуть? - звернулась Луна до неї.
- Я Лайла, а ти хто? - коротко відповіла вона.
- Лунарія... десь я твоє ім'я вже чула, - сказала дівчина, намагаючись згадати.
- Воно популярне просто, може з телевізора? - з легкою усмішкою сказала вона.
- Може бути...
До дівчини підійшов П'ятий, взявши за руку, він відійшов з нею від них.
- Щось трапилося?
- Мені не подобається ця Лайла - тихо сказав хлопець, подивившись у їхній бік - Вона щось приховує і ми повинні дізнатися що...
- Ти правий , але як ми це зробимо? Скоро апокаліпсис, не факт що встигнемо
- Ти маєш рацію, потрібно придумати що нам робити-нервово відповів хлопець почухавши потилицю.
- П'ять, давай для початку з апокаліпсисом розберемося? Тільки спершу заспокойся - зі спокійним голосом сказала вона поклавши руку йому на плече.
- Ех ... добре ... що ти пропонуєш?
- Ти не знаєш, від чого буде апокаліпсис?
- Від війни, ми спробуємо зупинити це, але нічого скоріше всього не вийде
- Значить, треба думати від чого буде вона
- Це пов'язано із приїздом президента
У цей момент до них підійшов Дієго.
Він був серйозно налаштований на розмову.
- Я почув, що ви обговорюєте Кеннеді
- Ти як? - Запитала дівчина подивившись на зав'язану рану.
- Житиму - посміхнувся він.
- Хочеш знову цю тему порушити? — спитав П'ятий, дивлячись на брата.
- Так
- Введіть у курс справи будь-ласка – попросила дівчина.
- Він хоче влізти в історію і врятувати президента - відповів П'ятий, починаючи злитися.
- Як ти не розумієш, що його треба врятувати! - вигукнув Дієго.
- Може все ж таки твій брат правий? Можливо не варто влазити в історію? Якщо це зробити, то буде гірше
- Ще одна... це справа принципу, якщо не врятувати його...
- Що зміниться? Ти розумієш, що через цю подію багато що може змінитися? Минуле має залишатися таким, його не можна міняти – почала пояснювати дівчина.
– Я все одно це зроблю – грізно відповів хлопець і пішов.
- Він тупий - коротко відповів П'ятий.
- Не говори так про свого брата
- Я говорю правду дорога моя - відповів він поцілувавши дівчину в щоку і кудись телепортувавшись.
– Що? Гей! Короткі штанці повернися живо сюди! - скрикнула Луна , намагаючись зрозуміти навіщо він це зробив і куди він подівся.
- Ви дуже мила пара - з хитрою посмішкою підійшов Клаус.
- Ми з ним не пара і взагалі звідки такі думки? - Запитала вона.
- Це тільки мої мрії – відповів він.
Тим часом за ними спостерігав Бен, він сердився на П'ятого за те, що він зробив, на Клауса за його жарти про Луну з П'ятим.
Він розумів, що не зможе нічого зробити з цим і намагався змиритися, тільки надія що його Луні ніколи не буде з його братом гріла його мертве серце.
