- П'ять ... якщо чесно ... я боюся - тихо сказала дівчина, повернувшись до хлопця обличчям.
- Наша войовниця боїться? - з подивом і усмішкою спитав хлопець, подивившись на дівчину.
- Не смішно, це справді безглуздо ... хах я б хотіла багато розповісти тобі ... але зараз не час - відповіла Луна.
- Ти досі загадкова жінка, як з тобою спілкуватися? – з усмішкою промовив він.
- Навіть не знаю – усміхаючись сказала вона.
Через кілька хвилин вони вийшли з кімнати і пішли вниз, всі сиділи і обговорювали весілля.
- Слоун я тільки зрозуміла , що ти забула згадати у скільки все починається - запитала Лу підходячи до них.
– О! Точно, сьогодні близько шести у банкетному залі – з усмішкою сказала вона.
- Добре, що хоч сукню встигла вибрати
- П'ять ти на парубоцьку вечірку з нами йдеш? - з усмішкою спитав Клаус.
- Чому б і ні, все одно помремо
- Відчуваю, що вони п'яні будуть до весілля - з усмішкою промовила Лунарія.
- Буде вдвічі веселіше, - сказав Клаус і пішов разом із хлопцями на вечірку.
Поки вони розважалися, Слоун була у себе.
Луна тим часом піднялась на дах , підійшовши майже до краю вона дістала пачку цигарок , діставши одну дівчина почала курити.
Бен сердився, що його не покликали і пішов до своєї сестри.
- Все таки все офіційно та за згодою...Вони там кричать і мене дратують - сказав він підійшовши до дзеркала і поправивши зачіску.
- Вони розважаються, от і все
- Пф знайшли чим
- Для початку будь милим з ними, вони стануть скоро нашою родиною – сказала дівчина тримаючи в руках білу тканину та голку.
- Чого б це?
- Хоч для мене, мені було б приємно якщо ти потоваришував би з ними, тобі доведеться змиритися
- Наші всі мертві... - сказав він, подивившись на дівчину.
- Так ... знаю , але краще б ти говорив про моє весілля
- Добре - сказав хлопець сівши на ліжко навпроти дівчини - Я хочу щоб ти послухала мене
- Ні Бен, тепер ти послухаєш мене, я бачу що ти засмучений через те, що тебе хлопці не запросили але це не означає що потрібно показувати своє невдоволення
- Я не засмучений
- Я бачу коли ти брешеш, ти повинен вже відпустити їх, вони не повернутися, а от я тут Бен не забувай що я теж твоя сім'я, мені важлива твоя підтримка, адже ми завжди були поряд з один одним ось і зараз мені це потрібно
- Ех ... пробач ... добре, але що в них такого особливого?
- Вони сім'я, вони завжди разом ось і я хочу також, а не тільки заради спільних фотографій на постери чи журнали
- Ми сперроу і завжди ними були
- Тобі це так важливо? Тільки ось ти сперроу, а я ні, більше ні
Бен підвівся і мовчки пішов.
Він вирішив піти на дах, побачивши що там сидить Луна він підійшов і сів поруч.
- Давно почала палити? - Запитав хлопець.
- Та ні ... ніби дні три чи чотири, з цим Кугелблицом я загубилася в днях, ти чимось засмучений?
- Це не важливо...
- Шкода, що з вашою родиною таке трапилося...
- Скоро весілля, аж якось все швидко
- Потрібно прийняти той факт , що вони кохають одне одного
- Кохання? Ти тоді мені сказала що кохаєш , то чому б нам не почати зустрічатись?
- Бен...ти завжди для мене був особливим , тоді коли тебе не стало...час ніби зупинився , Клаус був зі мною та підтримував , це мені допомогло хоча б частково відпустити те що залишилось від наших почуттів , нам варто залишитись друзями...
- Як скажеш , але я всеодно буду намагатись забрати тебе в нього
- Через годину весілля, добре піду я одягатися - сказала дівчина і злізла - А ти не був на вечіркі?
- Мене не запросили...
- Ходімо, ще збиратися треба - сказала Луна узявши за руку хлопця і вони разом зійшли з даху.
Розійшовшись по кімнатах, вони почали переодягатися.
До Луни зайшов П'ятий у новому костюмі та з зачіскою.
- Вау! Ти шикарна - з усмішкою промовив хлопець підійшовши до дівчини, взявши її за талію та притиснувши до себе він поцілував Луну.
- Дякую, ти теж чудово виглядаєш
