Лютер прокинувся, перед собою він побачив Луну , котра дивилась на двері.
- Лун? Де ми? - Запитав хлопець розглядаючи кімнату.
- В академії сперроу, ти відключився, а я не могла тебе залишити одного - відповіла дівчина подивившись на хлопця.
- Ти плакала? - Запитав він розглядаючи обличчя подруги.
- Не хвилюйся, я просто згадала про дещо, а тепер пішли до них - сказала вона вставши і підійшовши до дверей.
- Почекай
Лютер підвівся і взяв швабру.
- Навіщо вона тобі?
- Пробиватимемося на волю
- Так почекай божевільний, постав це на місце - сказала вона підійшовши до нього.
- Вони нас убити можуть
- Лютер, поклади на місце і давай спокійно вийдемо
- Ні - відповів він і вийшов із кімнати.
Саме їх там чекали.
- Оу нарешті ти прокинувся, - сказав Бен, сидячи за столом.
- Напевно , це я заберу, - сказала Слоун, забравши швабру з рук і поставивши поруч.
- Я ж казала - сказала Луна , подивившись на хлопця.
- Сідайте - сказала Фей.
- Ми не кусаємося - відповів Бен, дивлячись на Лунарію.
- Ми ненадовго, у нас свої плани - відповіла Луна не рушивши з місця.
- А я сяду - з усмішкою сказав Лютер сівши між Джеймі та Альфонсо.
- Кава? Чай? Чи може сік? - запитала Слоун, подивившись на дівчину.
- Дякую, не потрібно, мене цікавить навіщо все ж таки ми вам потрібні?
- Ваша сестра, вчора була з нашим лідером і він до цих пір не повернувся – відповів Бен.
- І що? - Запитала Луна.
- Ваші вирішили його вкрасти чи що? - спитав Альфонсо.
– Навіщо він нам? – здивувався Лютер.
- Не знаю навіть – сказав номер два і підійшов до Луни.
- Ти думаєш, що ми його вкрали, щоб потім шантажувати? - Запитала вона дивлячись хлопцеві в очі.
- Я не думаю, я знаю - сказав він не відриваючи погляду від дівчини.
- Але у нас вашого лідера справді немає - трохи розгублено відповів Лютер.
